Разом із засновницею “України без сміття” Євгенією Аратовською УНІАН прогулявся супермаркетом, щоб на прикладах розібратися, які пакети мають зникнути з полиць, та що з’явиться натомість.
Пише - джерело.
Верховна Рада ухвалила закон про обмеження обігу пластикових пакетів в Україні. Він запрацює з 1 січня 2022 року. Щоб детально розібратися, що передбачають ці зміни, УНІАН звернувся до засновниці ГО «Україна без сміття» Євгенії Аратовської.
Домовляємося зустрітися з експерткою в одному зі столичних супермаркетів і розібратися на прикладах, які пакети мають зникнути з полиць, та що з’явиться натомість.
Що заборонили?
Використовувати надлегкі, легкі та оксобіорозкладні пластикові пакети. В об’єктах роздрібної торгівлі та ресторанного господарства ці пакети не можна буде продавати та безкоштовно пропонувати. Надлегкі пакети мають товщину стінки до 15 мікрометрів (мкм). Щільність легких – від 15 до 50 мкм. Як правило, такі пакети в необмеженій кількості пропонуються у продуктових відділах. Це горезвісні фасувальні пакети без ручок чи «маєчки».
Євгенія Аратовська зауважує, що зараз українські виробники пакетів часто не вказують щільність поліетилену. Але коли закон вступить в дію, з прилавків мають зникнути мотки з безоплатними прозорими тонкими пакетиками.
Також закон забороняє оксобіорозкладні пластикові пакети, у складі яких поліетилен та оксорозкладні домішки. Зазвичай вони мають позначку про вміст домішки TDPA або D2W. У супермаркеті таких пакетів ми не знайшли. Як пояснює експертка, оксобіо пакети найчастіше використовують служби доставки, хімчистки у них пакують одяг, а спортивні клуби – рушники для клієнтів.
«З часом оксобіорозкладні та звичайні поліетиленові пакети фізично розкладаються на мікрочастинки пластику, які потім нікуди не зникають, назавжди залишаючись у ґрунті та воді. Тому вони забороняються», – підкреслює Аратовська.
Науковці припускають, що поліетиленовий пакет може розкладатися сто-двісті років. Як пояснює експертка, точніше сказати важко, бо людство поки не спостерігало цей процес у природних умовах (пакет розкладали тільки в лабораторії).
В пояснювальній записці до закону повідомляється: щороку кожен українець використовує близько 500 поліетиленових пакетів. І тільки 6% від загального числа «кульків» направляють на переробку.
Автори закону звертають увагу, що ЄС вже забороняє пакети з оксо-біорозкладного пластику. А в Україні деякі магазини продають їх як екологічні альтернативи, вводячи споживача в оману. «Нещодавно я побачила оксобіопакет з написом на пакуванні «розкладається протягом трьох років». І більше ніякої інформації. Не було написано, хто виробник, яка саме оксорозкладна домішка. Це спосіб приховати правду від суспільства», – каже Євгенія Аратовська.
Зауважимо, що закон дозволяє далі пакувати в надлегкі поліетиленові пакети свіже м’ясо, рибу, продукти з них, сипучі продукти та кригу. «Можливо, сипучі продукти на вагу будуть продаватися розфасованими. Або пакети стануть тарою, щоб не можна було насипати самотужки», – розмірковує Євгенія.
За її словами, в багатьох випадках альтернативою для тонких пакетів може стати тара для кулінарії. Тобто існують великі ризики ще більшого продукування одноразового пластику. І тому важливо, щоб супермаркети обирали пакування, яке переробляється. «Або ж м’ясо, рибу загортати в пергамент. Він не переробляється, а викидається. Втім, зазвичай пергамент – це целюлоза, оброблена сірчаною кислотою, тому розкладається», – каже Аратовська.
Пакетів більше не буде?
Але не варто вважати, що пакетів в магазинах більше не буде. Будуть. Адже закон передбачає стимулювання виробництва біорозкладних пакетів з рослинної основи (наприклад, курурузний крохмаль, цукрова тростина). Вони не шкодять довкіллю, і через якийсь час розкладаються (від трьох до восьми місяців в залежності від ґрунту та інших умов).
Євгенія Аратовська розповідає, що ще два роки тому виробники не наважувалися створювати біорозкладні пакети в Україні. Бо не були впевнені, що їх швидко куплять. «Першими це зробила корпорація Біосфера. Вони зробили сміттєві біо-пакети фрекен-бок і виставили на продаж», – пригадує експертка.
За її словами, в нашій країні вистачає потужностей для виробництва біорозкладних пакетів. Тому компаніям, які виготовляють поліетиленові пакети, не буде складно перейти на гранулу з біоматеріалу. «Коли в Казахстані переходили на інший тип пакетів, то компанії швидко переладнали обладнання. Головне, щоб не було махінацій з сировиною. Щоб «біо-пакет» насправді був таким», – зазначає засновниця «України без сміття».
Закон передбачає, що всі біо-пакети будуть мати відповідне маркування. Аратовська радить вже зараз купувати пакети з маркуванням «сompostable» або «ok compost home», які з часом повністю розкладаються на компостні купи.
«Відсутність маркування на «біо-пакеті» може означати порушення. Виробник щось приховує або не знається на законодавстві. Якщо не впевнені, що пакет відповідає вимогам до біорозкладних пластикових пакетів, краще його не брати. Від початку 2022 року можна буде звертатися в Держспоживслужбу щодо потенційних порушень», – пояснює експертка.
Вона звертає увагу, що зазвичай ринок підлаштовується під потреби споживача. Тому якщо буде попит, замість мотків тонких поліетиленових «маєчок» у магазинах з’являться мотки біорозкладних пакетів. «Думаю, виробники і супермаркети «зашиють» вартість пакетів у вартість товарів, щоб для покупця пакети залишалися безоплатними і не надто відрізнялися від поліетиленових», – розмірковує Аратовська.
Пакети для продуктів на касах, на її думку, теж не зникнуть. З закону виходить, що поліетиленові пакети щільністю від 50 мкм, не заборонені. Відповідно виробники будуть робити пакети для товарів цупкішими. «Через збільшення щільності ці пакети можуть бути дорожчими. Також чула, що мінімальні ціни на пакети буде встановлювати Кабмін на такому рівні, щоб стимулювати їх не використовувати», – додає Євгенія.
Окремо про пакети для сміття в законі нічого не сказано, але тим, хто зацікавлений самостійно впроваджувати еко-рішення, експертка радить кілька варіантів.
Перший – далі використовувати звичайні сміттєві пакети, але сортувати та віддавати на переробку відходи. Щоб таким чином рідше виносити сміття з хати.
Другий – обрати сміттєві біо-пакети з рослинної основи.
Є думка, що екологічний слід біорозкладних пакетів більший, ніж у пластикових з нафти. Євгенія Аратовська визнає, що технологія створення біо-пакету сьогодні має недоліки: «Але купувати поліетиленові пакети – це підживлювати запит на подальше видобування нафти. Обираючи між двома варіантами, я оберу біо-пакет. Якщо підтримувати цю технологію, вона буде розвиватися».
Також у соцмережах розмірокувають, мовляв, обмеження поліетиленових пакетів спричинить «бум» на паперові та картонні альтернативи і посилить проблему з вирубкою лісів в Україні. Аратовська панічні настрої не розділяє. На її думку, ніхто не буде робити пакетів з первинної целюлози (коли вирубується дерево): «Зазвичай пакети роблять з макулатурного паперу, якому треба давати друге життя».
Що далі?
Ухвалення закону експертка називає «великою перемогою» і «доказом нашої небайдужості»: «Втім, будь-який одноразовий спосіб використання – поганий. Не важливо, що це буде – пластик, папір. Тому справді кінцевою метою має бути перехід до багаторазовості».
Євгенія запевняє: українці не повернуться в часи, коли для закупки борошна в магазин ходили з наволочкою. І радить звернути увагу на багаторазові мішечки, сучасну зручну альтернативу одноразовим пакетам (все більше компаній продає такі торбинки). А поліетиленові пакети, які маєте вдома, відвести на переробку. Наприклад, в «Україну без сміття»: «Зауважу, що ми не пропагуємо ідею активно використовувати поліетилен, а потім просто здавати на переробку. Краще відмовлятися та не використовувати», – підкреслює Аратовська.
Вона вважає, що великі супермаркети будуть дотримуватися нового закону. Не через штрафи (невисокі для великого рітейлу), а через ризики репутаційних втрат. Жодна мережа не зацікавлена отримати дозу негатива від суспільства. А от виконання закону в невеличких торгових точках великою мірою буде залежати від контролю та зацікавленості, в тому числі, з боку споживачів.
Тому Україні, окрім законодавства, потрібні інформаційні кампанії та серйозний суспільний дискурс про те, як та чому ми припиняємо використовувати поліетиленові пакетики, чим погане одноразове використання. Оскільки сьогодні цього немає, багато українців досі не бачать нічого страшного в целофані та вважають навалу пластику «класним сервісом».
Популярні дописи:
Поділіться інформацією з іншими ↓↓↓