82 роки тому радянські військові інженери вивели з ладу технічне устаткування Дніпрогесу, а пізно ввечері висадили греблю в повітря. Імена справжніх виконавців злочину не розголошувалися пів століття.
Пише - джерело.
«Всю свою черную ненависть вложили фашисты в уничтожение Днепрогэса. Они надеялись, что его никогда не восстановят», — промовляє диктор за кадрами радянської хроніки кінця 1940-х років.
Стовпи води, які здіймалися від вибухів на тлі греблі, мали остаточно переконати глядачів, що саме німці вивели з ладу станцію — розбомбили її з повітря. Звинувачення у цьому було долучено до переліку злочинів Третього рейху і на Нюрнберзькому процесі. Та наприкінці 1980-х відкрилася гірка правда про те, хто це зробив.
Таємний наказ знищити обладнання станції та висадити греблю надійшов зі ставки головнокомандувача Йосипа Сталіна. За кілька днів до вибуху з Москви до Запоріжжя вилетів підполковник Борис Епов. Вже на місці з начальником відділу інженерного управління штабу Південного фронту Петровським вони й керували операцією. А 157-й полк НКВС пильнував на всіх ключових під’їздах до Дніпрогесу, аби зайві очі не вгледіли, хто насправді висадив греблю.
Дві танкові дивізії вермахту підійшли до Запоріжжя 16 серпня 1941-го. Їх мали стримувати дві радянські армії — перевага вочевидь була не на стороні німців. Однак панічний настрій радянської армії, який переважав у перші місяці війни, зробив своє: червоноармійці бігли навмання на лівий берег Дніпра. Прикривати відступ залишилися зо 3 тис. бійців на острові Хортиця.
Пізніше з’ясується, що Запоріжжя з Дніпрогесом не були пріоритетним напрямом наступу німців. Принаймні потреби у спішному підриві станції не було. Відтак, завчасна евакуація війська та мирного населення з небезпечних зон не виглядала складною.
Россияне уже поступали так в 1941-м: во время отступления взорвали Днепрогэс – Тарас Жовтенко
Однак ця війна, та й більшість тих, у які встрявала Росія, показала, наскільки її влада зневажала людськими життями.
Перші аналітики наслідків злочину чекістів малювали апокаліптичну картину. Довгий час вважалося, що зразу після вибуху — а він неочікувано виніс 165 м дамби замість запланованих 40−50 м — Дніпром посунула хвиля заввишки 25−30 м, зносячи на своєму шляху прибережні села. У вирах води загинуло 100 тис. місцевих жителів з біженцями та 20 тис. військових. Такі умоглядні підрахунки цитувалися навіть у наукових статтях.
Однак запорізький історик Володимир Лініков вважає, що масштаби катастрофи дещо перебільшені. Зокрема, і через свідчення очевидців. Їхній психологічний стан нескладно уявити, адже вибух стався близько 20.15, і всю ніч прибувала вода. Та, за розрахунками дослідника, вона не могла піднятися вище 6 м, а за 15 км нижче за течією Дніпра вже й не мала руйнівної сили, розійшлася широкими плавнями.
Звісно, вода вигнала людей у поближніх селах на дахи та високі дерева. Однак майже в кожному дворі були човни. Ними місцеві рятувалися самі, ще й виловлювали червоноармійців, які трималися за маківки дубів та ясенів.
Очевидців більше вразила картина після того, як за три дні зійшла вода, — на деревах у неприродніх позах позалишалися тіла потопельників. Про це розповідає Лініков, однак додає: «Але знову ж таки, якщо людина побачила 500 таких трупів, то це багато. І людина, яка це побачила, може перебільшити». На думку запорізького історика, кількість жертв могла коливатися в межах 3 тис., що звісно не зменшує тяжкості злочину московської влади.
Як вочевидь для драматизму зобразив це німецький художник на малюнку в березневому номері Berliner Illustrierte Zeitung 1942 року. Солдати вермахту могли бачити вибух, та чи бачив його ілюстратор?
Підрив греблі став жахливою несподіванкою для керівництва Південного фронту. Його сприйняли за диверсію німецьких агентів — Епова з Петровським зразу заарештували. А у Москві начальник головного політуправління Лев Мехліс отримав від свого підлеглого Мамонова з-під Запоріжжя телеграму: «Підрив Дніпрогесу поставив у нелегке становище близько трьох тисяч людей, які знаходилися у цей час на острові Хортиця. Винуватці цього вибуху були заарештовані та віддані до суду військового трибуналу».
А це вже бойове зведення звідти ж уже Сталіну: «Як встановлено слідством, висадження греблі і Дніпровської ГЕС здійснено без дозволу, самочинно підполковником Петровським і представником Генштабу начальником окремого науково-дослідного воєнно-інженерного інституту (м. Москва) військовим інженером 1-го рангу Еповим, який на попередньому слідстві показав, що він особисто дав розпорядження здійснити вибух, пояснюючи тим, що отримав вказівку від начальника Відділу воєнно-інженерного управління штабу Південного фронту підполковника Петровського. Петровський на попередньому допиті заявив, що такого наказу він не давав. Петровський і Епов заарештовані, провадиться слідство. Передчасне висадження мосту [з’єднував Хортицю з лівим берегом] і греблі ускладнило обстановку бою, викликало непотрібні жертви, полегшило ворогу умови форсування р. Дніпро».
З Москви відповіли: негайно звільнити саперів без зайвих допитів, а отримані він них дані не розголошувати.
Німці взяли Запоріжжя неквапом через півтора місяці. А через рік відремонтували станцію, хоча, відступаючи, повторно вивели її з ладу. Однак злочин чекістів Кремль для підлеглого населення змалював як звірячість фашистів. Так само, як його речники перекладають підрив Каховської дамби у ніч проти 6 червня цього року на ЗСУ.
Популярні дописи:
Поділіться інформацією з іншими ↓↓↓