Сучасні діти та підлітки дедалі частіше стикаються з високою тривожністю. Від них всі чогось чекають, чогось хочуть, і ніколи, жодного моменту не залишають їх у спокої. Вони постійно повинні відповідати якимось нормам.
“У сучасних дітей жахлива ситуація. Немає жодного “досить”. Немає жодного пакету вимог, як раніше. Якщо ти виконав ось ці сім пунктів (закінчив чверть без трійок, вимив вуха, допоміг мамі мити посуд, не ображав сестру тощо), то ти – хороший хлопчик. Пакет вимог у різних сім’ях міг бути різним.., але в будь-якому випадку це був зрозумілий пакет. За його межами було твоє життя. Ти це зробив, і далі ніхто не контролює, що ти робиш”, – зазначає відомий психолог Людмила Петрановська в інтерв’ю ZN.UA.
У сучасної дитини цього немає, немає жодного достатньо, немає жодного твого життя. Якщо ти зробив це, то, ось у тебе ще дві години вільні, куди пішов? Якщо закінчив без четвірок, то чому не олімпіада? У жодному місці дитина не може сказати: “Фух, справу зроблено, я пішов гуляти”.
“Якщо дитина в комп’ютері сидить… Адже ці питання про гаджети найчастіше не тому, що всі бояться короткозорості або якихось інших шкідливих наслідків, а тому, що “дитина втрачає час”. А міг би…”, – додає вона.
У такій ситуації не доводиться дивуватися зростанню харчових розладів, самопорізів та обсесивно-компульсивних розладів у підлітків, вважає експертка.
На її думку, часто “батьківський невроз” пов’язаний із тим, що дорослі самі не вміють жити в такій ситуації. Батькам здається, що чим більше у дитини навіть дрібних і непотрібних у майбутньому знань, тим краще вони впоралися зі своїми обов’язками. Чим більше гуртків вона відвідує, і робить це тільки, щоб від неї відчепилися, тим краще складеться її життя.
“І якщо б можна було сходити, припустимо, на два гуртки, навіть через ненависть, а потім займатися своїми справами. Але ні. “Чому ти займаєшся без інтересу? Чому ти нічим не захоплений? Що ж ти за людина така?”. І немає порятунку, у тому-то й річ. Дивно, що у них лише ОКР. І ми самі приводимо їх у цей стан. Деякі діти мастурбують під час контрольних, з перших до останніх класів…”, – пояснює психолог.
Петрановська радить розбиратися, де батьківські претензії, які дитина не може виконати, адже вона не цілу добу тривожна. Є моменти, коли вона розслаблена, налаштована на взаємодію. А є моменти, коли вона зосереджена, тому що реально намагається вижити.
“Коли у випускному класі дівчинка запитує: “А якщо я не здам ЗНО? Що означає “не здам”? Майже не буває такого, щоб випускник не одержав атестат і не випустився зі школи. “Не здам” означає не здам на відмінно. “Моя мама цього не переживе”… У сенсі не переживе? Під поїзд кинеться чи що? Ну звідки у дитини ця фантазія про те, що це настільки нестерпно для батьків, що дитина за них боїться. І ці істерики починаються з першого класу. Зокрема за сприяння вчителів”, – наголошує вона.
Дитина відчуває себе здатною, коли батьки повертають їй цю її могутність, яка є у всіх дітей до п’яти років – їх магічне мислення, коли вони можуть змінити весь світ.
“Коли у дитини є точка спокою, щоб подивитися, що взагалі відбувається навколо, зрозуміти, до чого вона прагне, вона тоді розвивається набагато краще”, – додає Петрановська.
Популярні дописи:
Поділіться інформацією з іншими ↓↓↓