ПРИВАТНІ ВЛАСНИКИ ЛІСІВ. ДОСВІД ЄС

Проєкт «Управління і використання міських лісів як природної спадщини в містах Дунайського регіону» (далі по тексту URBforDAN) ініційований містом Любляна (Словенія) та впроваджується 11 партнерами проєкту із 7 Європейських міст – (Любляна (Словенія), Відень (Австрія), Будапешт (Угорщина), Загреб (Хорватія), Белград (Сербія), Клуж-Напока (Румунія) та Івано-Франківськ (Україна) та 4 асоційованими партнерами з Праги (Чехія), Сараєво (Боснія та Герцеговина), Подгориці (Чорногорія) та Продовольчою та сільськогосподарською організацією ООН (офіс в Римі (Італія). URBforDAN спрямований на вирішення актуальних потреб та проблем, пов’язаних із сталим управлінням природною спадщиною в містах Дунайського регіону, що вимагає ефективного транснаціонального підходу. Проєкт має на меті зберегти сучасний образ міських лісів та забезпечити, щоб лісові території стали місцем для соціалізації, релаксації, відпочинку та освіти, покращити співпрацю ключових учасників з метою вирішення конфліктів та покращення управління міськими лісами. Що цікавого, частина партнерів проєкту ((Любляна (Словенія), Відень (Австрія), Будапешт (Угорщина), Загреб (Хорватія), Белград (Сербія)) мають досвід приватного управління лісами і для них така форма оперування «міськими зеленими легенями» є великим викликом.

Зрозуміло, що чим більше таких власників (малих та дрібних) тим важче дійди до спільного консенсусу. Найбільше відчутний вплив проблеми в такій співпраці є саме в міських та приміських лісах, які мешканці використовують з метою рекреації (прогулянок, катання на велосипедах, бігу, вигулу собак, для шкільних занять чи наукових досліджень), а органам місцевого самоврядування слід домовлятися про спільне використання території.

Лісовий покрив Словенії становить близько 1,2 млн. га, що становить майже 66% території Словенії. Майже 75% загальної площі лісів знаходиться у приватній власності. Є 318000 приватних лісових садиб, і лише близько 150 з них більше 150 га. Менше 50% лісів належать сімейним господарствам, середній розмір цих господарств – 5,1 га. Проте головний партнер проєкту ділиться, що структура власності міських лісів є несприятливою через переважання роздроблених приватних лісів. Співпраця приватних власників лісів щодо покращення управління міським лісом є слабкою і потребує вдосконалення.

Власники лісів також намагаються відстоювати свої права та співпрацювати з державними установами та користувачами лісів через об’єднання в асоціації. Наприклад, функціонує конфедерація європейських власників лісів (CEPF) – парасолькова асоціація національних організацій власників лісів в Європі. Представляючи сімейне лісове господарство в Європі, CEPF пропагує цінності сталого управління лісами, приватну власність та економічну життєздатність лісового сектора.

В статті «Співпраця приватних власників лісів у масштабах, більших за одну індивідуальну власність: міжнародні приклади та потенційне застосування у США»  Девід Б. Кіттредж описує наступні види співпраці, поширені в ЄС:

Кооперативні організації значно відрізняються від однієї країни до іншої. Організаційні цілі, структура, розмір та тип співробітництва можна класифікувати наступними способами.

• Інформаційне співробітництво

Члени землевласників діляться інформацією, технікою, досвідом та порадами один з одним, але зазвичай працюють незалежно в управлінні своєю землею. Ці організації, як правило, пропонують структуровані освітні можливості, поїздки на місцях, інформаційні бюлетені, звіти про ринок лісоматеріалів, технічні поради та «пропагандистські дії» або представлення інтересів приватних власників лісових масивів на широкій арені політики, на регіональному, національному та навіть міжнародному рівнях (наприклад, у межах Європейського співтовариства). Приклади такого типу співпраці можна знайти в більшості країн.

• Технічна співпраця

Учасники діляться обладнанням та технікою для збирання врожаю, будівництва доріг та доступу, але керують своїми землями незалежно один від одного. Приклади такого типу співпраці можна знайти у Фінляндії, Словенії та канадських провінціях Квебек, Нью-Брансвік та Нова Шотландія. Хоча можливі певні випадкові зусилля щодо співпраці в управлінській діяльності завдяки спільному використанню обладнання, це, як правило, не є метою Європейської Комісії.

• Фінансове співробітництво

Члени організації організовуються, головним чином, на основі колективного маркетингу виробів з деревини, прагнучи досягти вигіднішої позиції на ринку. Ця модель особливо поширена в Скандинавії, де великі організації з тисячами власників домовляються про ціни з промисловими покупцями кругляка. Ця модель також зустрічається в Японії, Південній Кореї, провінціях Східної Канади, Німеччині та Австрії. За відсутності цих організацій індивідуальні власники прийняли б ціну на кругляк, встановлену великими промисловими покупцями, маючи мало альтернатив.

Співпраця загалом не подобається всім власникам. Навіть у країнах, де це комерційно успішно протягом тривалих періодів (наприклад, Швеція), бере участь лише приблизно половина власників. Очевидно, що кооперативи не можна вважати «срібною кулею», щоб заохочувати співпрацю на рівні ландшафту у будь-якій ситуації. Співпраця також не проходить без потенційних проблем, і, отже, може не досягти успіху за деяких обставин. Місця зі складним транспортуванням, зв’язком або незрілими ресурсами деревини можуть не сприяти співпраці. Виходячи з місцевої політики та особистостей, співпраця може бути сприйнята як розділяюча, якщо думати, що вона конкурує з існуючими організаціями (Девід Б. Кіттредж, 2005).

Саме тому заходи URBforDAN проєкту націлені на широке залучення власників та користувачів до прийняття рішень щодо вдосконалення управління лісу. Для забезпечення довгострокової стійкості розробляється модель фінансових компенсацій для власників, які підтримують мультицільове використання своєю землею в Любляні, як інструмент управління для мотивації усіх залучених до активного, конструктивного та сталого управління міськими та приміськими лісами.

Високоякісна комунікація, готовність до співпраці, вигідні умови для усіх користувачів та чіткий план дій, стратегічне бачення використання території – це усе передумови до ефективного співіснування та співкористування лісу мешканцями та приватними власниками та відповідними державними структурами. Чи готова Україна до такої форми управління лісовими масивами – мабуть поки що ні. Хоче є практики передачі лісових територій, що не відносяться до заповідної території в довгострокову оренду (через рішення обласних рад) чи навіть повну передачу у власність (відчуження – уже через рішення органів національного рівня).

Довідково:

Проєкт «Управління і використання міських лісів як природної спадщини в містах Дунайського регіону» впроваджується в рамках Дунайської Транснаціональної Програми, що фінансується з фондів ЄС (ЄФРР та ІПВ та ЄІС). Відповідальним партнером за реалізацію заходів проекту в м. Івано-Франківську є управління інвестиційної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради. Більш детальна інформація про проект на мікро сайті http://www.interreg-danube.eu/approved-projects/urbfordan

Автор: Т.Кобець