В Італії на Сицилії розгорається скандал через українську 13-річну дівчинку. Місцева влада не дозволяє рідній матері, біженці із Сєвєродонецька, забрати дитину з цієї країни. Опікуни вигадують нові причини, тільки щоб затримати дитину в себе.
Докладніше про це читайте у матеріалі OBOZREVATEL.
Дівчинці заборонили покидати монастир
Карина Воронова, мама двох доньок із сім’єю втекли із Сєвєродонецька Луганської області у перший же день війни. Спочатку вони опинилися у Вінницькій області, мешкали там у селі в будинку цілий місяць.
Але коли над Вінницькою областю почали збивати російські ракети, вони вирішили їхати далі. У сім’ї є родичі в Німеччині, які готові були їм допомогти спочатку облаштуватись там.
“Моя старша дочка Ксенія займається велоспортом. І якось зателефонував тренер, запитав, як справи у нас та Ксенії. Ми розповіли. Тоді він запропонував Ксенії поїхати до Італії, країни велоспорту, щоб продовжувати тренування. Його друг із Харкова відправляв групу дітей туди, знайшли місце для Ксенії у супроводі бабусі”, – розповідає Карина.
Карина з молодшою донькою залишилися у Німеччині. Коли дівчинка з бабусею приїхали до Італії, їх зустріла спортивна організація. Частину дітей розмістили у Венеції, а через те, що місць мало, Ксенію з бабусею відправили на Сицилію. Спочатку спортсмени жили в гуртожитку при інституті. А коли навчання закінчилося, Ксенію із бабусею переселили жити до монастиря.
“Справа в тому, що в них немає тут дитячих будинків. А при церквах є церковні структури, де живуть різні діти. Тут їх годують, купили доньці кілька шортів, футболки.Тут чисто, добре. Але виходити Ксенії за територію монастиря нова опікунка заборонила, говорила, що це може бути небезпечно”, – пояснює Карина.
Бабусю не визнали
В Італії 13-річній українці призначали місцевих опікунів, оскільки не визнали бабусю, що її супроводжує, опікункою.
“Ми стали тривожитися, коли вони без нашого відома почали міняти опікунів. Перші двоє ще поводилися нормально, Ксенія з бабусею могли спокійно виходити гуляти, ніхто їм не заважав. А от нещодавно нам призначили третього опікуна. Жінка забрала тимчасову посвідку на проживання дитини. Потім почала говорити, що Ксенія піде без тебе, хоча дочка завжди ходила з бабусею. Мама якось почула розмову про те, що Ксенія у вересні піде там до школи. У наші плани це не входило. Їм не підходила генеральна довіреність від тата, йому довелося її переробляти, потім вони запевняли, що перевіряють цю довіреність, хоча насправді нічого вони не робили. Але з цієї причини вони не визнавали бабусю, хоча весь час говорили, що мама приїде і без проблем забере дочку. Ми думали, що тренування у дочки закінчаться, я приїду та їх заберу. Але виявилося, що у них інші плани”, – каже Карина.
Їм пояснюєш, а вони не слухають
Карина приїхала до Італії за дочкою. Їй довелося на суді пояснювати, чому так вийшло, що вона залишилася в Німеччині, а її дочка приїхала до Італії.
“Я їм пояснила, що донька – спортсменка, приїхала сюди вона не одна, а з бабусею. Але вони й чути мене не хотіли. У них Ксенія проходить як дитина, яка прибула без супроводу, хоча в протоколі вказано, що моя мама заявила, що вона бабуся. Я показала свої документи, прописку, посвідку на проживання в Німеччині. Пояснила, що везу доньку до Німеччини. Італійці вважають, що зараз дітей везти в Україну не можна, бо в нас іде війна. Але опіка виступила проти, у них була претензія до дат у довіреності. Їм не подобалися консульські довідки, які моя мама брала в сусідньому місті, бо там був виїзний консул. “Що це за виїзний консул, як ви туди з’їздили?” – запитували представники опіки. Ти їм пояснюєш, а вони не слухають, голови відвертають. Слухати мене не мали ні часу, ні бажання”, – каже Карина.
“Боїмося провокацій”
До справи 13-річної українки приєднався український консул. Він особисто приїжджав на суд 2 серпня, надав усі необхідні довідки. Зрештою суд визнав Карину мамою Ксенії. Проте вимагав, щоб їм надали розширену довідку про те, куди, за якою адресою та в які умови вивозять дівчинку.
Карина каже, що консул уже підготував великий документ, в якому докладно описано площу житла, де які меблі розміщені, де є пральня, ванна.
Тепер залишається лише чекати, коли суд візьметься все це знову розглянути.
А поки що Карина з донькою перебувають на території монастиря і бояться виходити кудись. Справа в тому, що у рішенні суду записано, що вони не мають права залишати територію.
“Водночас приходить черниця і каже, що ми можемо піти погуляти. Цікавиться, чи не збираюся я відлітати. Я побоююся будь-якої каверзи, будь-якої провокації, адже якщо я зроблю помилку, то дочку в мене заберуть. Я наслухалася тут різних історій. При мені одна бабуся розповідала, що у неї забрали 5-річного онука та поклали його до лікарні на місяць на обстеження, нібито він погано розмовляє.
Жінки, в сім’ях яких живуть українські діти з бабусями, пишуть заяви на бабусь. Наші бабусі приходять до консульства і також пишуть заяви. Я не знаю, навіщо це все робиться. Місцеві говорять по-різному, але мені не хочеться все це передавати. Консул говорив, що між Україною та Італією дуже велика різниця у законодавстві, великі прогалини, тому виникають такі ситуації. Хоча все це дуже погано пахне. Але ми дуже боїмося, ми сидимо тут із донькою, я навіть у магазин не виходжу”, – каже Карина.
Популярні дописи:
Поділіться інформацією з іншими ↓↓↓