“Жовта зона”, вакцинацію вчителів провалено. Не біда. Якщо на ходу можна змінювати правила

Ситуація з роботою шкіл вражає. Таке враження, що нашим посадовцям простіше довести все до краю, а потім розвести руками. Або й зовсім їх умити

Вдумайтесь: ми заходимо вже у другу пандемічну осінь. Уже другий рік ми живемо в умовах обмежень, правил, змін, непевності і повної плутанини.

Здавалось б, майже два роки – достатній час, аби хоча б чітко вибудувати правила, за якими дітям буде безпечно ходити у садки та школи.

Але ні. Таке враження, ніби нашим посадовцям простіше довести ситуацію до краю, а потім розвести руками, або й зовсім їх умити, замість того, аби подбати про якість освіти майбутніх поколінь і зробити все, щоб вони не втратили ні здоров’я, ні знання. А держава – майбутнє.

Або ж – у посадовців просто немає спроможності це організувати. І хтозна, який з цих варіантів гірший.

В Україні сталася прогнозована і водночас трагікомічна ситуація.

Була встановлена норма – аби школи працювали очно в зонах посиленого карантину, у них має бути не менше 80% вакцинованого персоналу.

Норму у 80% щеплених освітян і так мало хто сприймав серйозно.

З нашим рівнем вакцинації і бажанням щепитися, досягти швидко такого показника – це як осідлати єдинорога.

Але чиновники продовжували наполягати на своєму попри реалії.

Більше того, нам, журналістам, ніяк не вдавалося дізнатися, скільки ж навчальних закладів в Україні ризикують перейти на дистанційку, якщо запрацює жовта зона.

Такої інформації не надавали ні МОН, ні МОЗ. Зрештою, перекинули все на місцеву владу і директорів як власників освітніх закладів.

Електронної системи, яка б прозоро показувала, без персональних даних, відсоток щеплених у кожному навчальному закладі, як виявилося, не існує. А чиновники називали різні цифри, які перевірити теж було неможливо.

Час ішов, градус напруги ріс. Вчителі вакцинуватися не бігли. І, зрештою, чиновникам не лишалося вибору, окрім як почати визнавати ці реалії.

Спершу норму про обов’язкові дві дози вакцини для освітян послабили до однієї, аби школи й садки продовжували роботу в жовтій зоні.

Мовляв, агов, у вас ще є час до жовтої зони, всього одна доза і ви залишитеся вчитися офлайн! Ну ж бо!

На це освітяни показали свою велику дулю. Серйозних стимулів, які б заохочували їх щепитися, не було. Натомість їхні аргументи “хто захистить нас від невакцинованих батьків”, які можуть відправляти хворих дітей на уроки, так і зависли в повітрі.

І в хід вступив батіг замість пряника.

Неофіційно і масово керівники почали намагатися змусити педагогів щепитися. Розповіді погрози звільнення, невиплату і зменшення зарплати до 2/3 ставки у випадку дистанційки надходили зі всієї країни, та й вчителі відверто писали про це у профільних групах у соцмережах.

Паралельно МОЗ дало батькам чіткий сигнал словами головного санлікаря: хочете вчитися офлайн – ідіть і переконуйте своїх вчителів щепитися. Для багатьох це прозвучало як: “Змусьте їх, бо ми не взмозі”.

Це теж не подіяло, тільки розкочегарило ситуацію ще більше.

Зрештою, коли вже батьки терзали педагогів, буде дистанційка чи ні, і хто в цьому винен, частина облдержадміністрацій пішли ва-банк: сказали, що з 00:00 23 вересня школи, де персонал не дійшов до позначки по щепленнях, закривають двері.

Це порушує закон, звісно, але це посадовців не хвилювало. Навіщо ж хвилюватися та важко працювати, аби вдало організувати вакцинальну кампанію або дистанційне навчання, якщо можна просто закрити все до чорта.

Чого хотіли добитися місцеві посадовці, сказати важко. Але ефект на центральну владу це, схоже, справило.

Напередодні заходу країни у жовту зону, уряд знову змінив правила – дозволив працювати садкам та початковій школі очно, незважаючи на кількість вакцинованих освітян у закладі і рівень епідемнебезпеки.

Однак на цьому історія не закінчується, нас чекає новий виток освітньо-вакцинального скандалу.

Уряд ухвалив протокольне рішення про затвердження МОЗом переліку професій та організацій, яким обов’язково потрібно мати щеплення від COVID-19. До нього зокрема ввійдуть освітяни.

Що це означатиме на практиці і як відіб’ється на навчальному процесі, невідомо. А в разі чого правила знову можна буде змінити. Або – таки осідлати єдинорога.

P.s. Усе описане не скасовує того, що з медичної точки зору вакцинація – найдієвіший спосіб захиститися від ковіду. У щеплених шансів бути госпіталізованими з важкою формою хвороби значно менше, а шансів вижити, захворівши, значно більше. Але це вже – інша історія.