Понад три мільйони українців вже вирушили за кордон від початку війни Росії проти України. За даними ООН, це найбільша гуманітарна катастрофа з часів Другої світової війни. Що очікує людей, які виїхали до Європи? Коротко відповідаємо на основні питання.
Як виїхати за кордон?
Усі країни-члени ЄС, що межують з Україною, дозволяють в’їзд особам, які рятуються від війни в Україні. Під час перетину кордону ви маєте надати біометричний або закордонний паспорт старого зразку.
Перетнути кордон із сусідніми країнами можна й за внутрішнім паспортом, але у такому разі людина не зможе пересуватися Євросоюзом й повинна буде оформити статус біженця.
У зв’язку з запровадженням воєнного стану Україна заборонила чоловіками віком від 18 до 60 років виїжджати за кордон.
Це правило не стосується чоловіків, які мають на утриманні троє чи більше дітей до 18 років або виховують дитину самостійно. Докладніше про інші категорії чоловіків, кого не стосуються обмеження по виїзду, можна прочитати тут.
Відстежити завантаженість пунктів пропуску на кордоні можна за допомогою інтерактивної мапи.
Статус біженця чи статус тимчасового захисту?
Подати документи та зареєструватись як біженець можна прямо на кордоні. Оформлення цього статусу може тривати до пів року.
На цей час у людини забирають документ, який посвідчує особу, і видають тимчасову посвідку, яка дає право на перебування та допомогу (житло, речі, ліки) у країні, де оформлюється статус біженця. Працювати у такому разі людина не зможе.
Крім статусу біженця, Євросоюз уперше надає так званий “тимчасовий захист”. Закон про нього Рада ЄС ухвалила 4 березня. Громадяни України та особи, які втікають від війни в Україні, можуть перебувати на території ЄС впродовж одного року. Якщо війна триватиме довше, термін можуть подовжити до трьох років.
Директива про тимчасовий захист надає право на проживання, доступ до ринку праці та житла, медичну допомогу та доступ до освіти для дітей.
Проте цей механізм діє не в усіх країнах ЄС. Статус тимчасового захисту не розповсюджується на Данію та країни, які входять до Шенгенської зони, але не є членами ЄС – Швейцарію, Норвегію, Ліхтенштейн та Ісландію.
Чи відрізняються права переселенців у різних країнах ЄС?
Так. Кожна країна запроваджує статус про тимчасовий захист з певними відмінностями. Дізнатися детальніше про свої права можна в офіційних органах країни перебування.
Наприклад, Польща законом від 12 березня дозволяє українцям, які виїхали після початку війни, легально залишатися на свої території 18 місяців, а Німеччина – рік. Відрізняється й фінансова допомога, яку можуть отримати біженці у кожній країні.
Щоби отримати статус тимчасового захисту, ви повинні подати запит до державних органів країни-члена ЄС, у якій ви перебуваєте. Адреси міністерств внутрішніх справ кожної країни можна знайти на мапі тут.
Чи можу я поїхати в інші країни ЄС після перетину кордону України?
Так, для українців, які мають біометричні паспорти, це право передбачене безвізовим режимом ЄС для України.
Від початку війни чимало європейських транспортних компаній запропонували безкоштовне перевезення для тих, хто виїздить з України.
З українським паспортом ви можете безоплатно скористатися потягом, автобусом, поромом та літаком. Перелік перевізників, які надають такі послуги, можна знайти тут.
Куди їдуть українці?
Найбільше біженців з України прийняла Польща – понад два мільйони людей, а також Словаччина, Угорщина, Молдова та Румунія.
Популярними напрямками для переїзду є також Німеччина, Чехія та країни Балтії.
Де знайти житло?
“Ставлення до українців в Європі дуже тепле”, – такі враження висловлюють багато біженців. Чимало європейців пропонують безкоштовно окремі кімнати або навіть цілі помешкання для українських родин.
Знайти такі пропозиції можна за допомогою сайтів Ukraine Take Shelter або EU4UA, які допомагають тим, хто шукає житло, та європейцям, які його пропонують, знайти одне одного.
Безкоштовно отримати тимчасову домівку у низці європейських країн допомагає й ресурс Airbnb, який об’єднав зусилля з Міжнародною організацією з міграції.
Відшукати безкоштовне житло, а також отримати відповіді на різні питання щодо облаштування в країнах ЄС можна на сайті United for Ukraine, створеному волонтерами.
Утім, знайти житло у великих містах, як-от Варшава, Прага, Бухарест чи Берлін, досить складно, розповіли BBC News Україна декілька жінок, які вже виїхали до Європи.
Як влаштуватися на роботу?
Доступ до ринку праці та як швидко ви зможете його отримати, залежить від вашого правого статусу.
Так, статус біженця (статус міжнародного захисту) не дає права на працевлаштування, поки триває процедура його оформлення.
Щоби якомога швидше влаштуватися на офіційну роботу, переселенці з України мають спочатку зареєструватися за місцем перебування й отримати статус тимчасового захисту.
Оскільки більшість європейських країн лише нещодавно ухвалили закони щодо українських біженців, дозвіл на роботу поки що мало хто отримав.
Офіційно працюють наразі ті українці, чиї компанії перевели своїх співробітників за кордон, або ті, хто почав працювати на волонтерських засадах. Великий попит на волонтерську роботу наразі є у місцях зустрічі біженців, насамперед у Польщі.
Утім, починати шукати роботу можна й до того, як ви отримали дозвіл. Декілька співрозмовниць BBC News Україна розповіли, що вже підписали контракти з роботодавцем і чекають на реєстрацію.
Роботу українцям пропонують сайти Job Aid for Ukrainian Refugees та Jooble. Найбільш популярні вакансії тут – у галузі IT, але потрібні також і фахівці технічних спеціальностей, а також прибиральниці та помічниці.
“Оскільки серед українських переселенців багато дітей, є великий запит на освітні послуги або догляд за дітьми, поки батьки вирішують побутові справи”, – розповідає Валентина Мержиєвська.
Після переїзду до Польщі засновниця київської школи “БеркоШко” й авторка кількох освітніх проєктів почала проводити уроки для дітей різного віку в музеї у Кракові.
Чимало різноманітних вакансій, зокрема й для віддаленої роботи, можна знайти на сайтах Hire for Ukraine, Happy Monday, UA talents.
Пам’ятайте про безпеку
Подорожуючи до ЄС, пам’ятайте про ризик торгівлі людьми та експлуатації. Не передавайте свої документи, особисту інформацію та речі нікому, окрім представників влади.
Якщо вам пропонують роботу, перевірте компанію, а в разі сумнівів звертайтеся до національної поліції або громадських організацій за додатковою інформацією.
line
Своїм досвідом переїзду за кордон з BBC News Україна поділилися три українки, які знайшли тимчасовий притулок у Польщі, Німеччині та Чехії.
Краків
Валентина Мержиєвська розповідає, що взагалі не збиралася виїжджати за кордон. Після того, як вона з двома дітьми виїхала з Києва, планувала дістатись до Львова, але через непорозуміння з водієм опинилася на польському кордоні. Зваживши всі обставини, родина ухвалила рішення їхати далі.
Вони доволі швидко перейшли пішки кордон в районі Устилуга. Їх одразу доправили до спеціально облаштованого центру, де приймали тих, хто терміново перетнув кордон України.
“Там було все дуже добре організовано, – розповідає Валентина. – Були місця для сну, їжа, безкоштовно роздавали речі першої потреби, сімкарти”.
Вже за пів години волонтери знайшли для родини транспорт: “Поляки приїжджають на своїх машинах і розвозять людей по всій країні”. Валентина переночувала з дітьми у знайомого у Варшаві, а потім вирушила до Кракова, де подруга допомогла їй знайти житло.
Вона додає, що у перших числах березня у Кракові ще можна було знайти житло, зараз це зробити набагато складніше, хоча поляки активно допомагають і з пошуками помешкання.
Валентина ще не встигла зареєструватися, тому що Польща закон щодо біженців з України ухвалила досить пізно, але вона вже знайшла роботу. У Києві вона займалася освітньою діяльністю, керувала власною школою “БеркоШко”, була авторкою подкастів “Валентність” і “ПереФарбований лис”.
Тепер Валентна – кураторка дитячого центру при музеї Galicia у Кракові. Вона розповідає, що у Польщі багато дітей-переселенців, які ще не готові йти до польських шкіл.
А музеї та бібліотеки, які мають приміщення, організовують для цих дітей класи. Один з таких музеїв запросив Валентину викладати дітям, забезпечив її усім необхідним для навчання. Працевлаштування у музеї буде офіційним, щойно Валентина зареєструється у державній електронній системі PESEL
Валентина розповідає, що немає проблем із польською мовою, вона вже навчилася читати і розуміти її. До того ж поляки, крім літніх людей, дуже добре розмовляють англійською, і її це рятує.
Валентина радіє, що може бути зараз корисною, але каже, що за першої нагоди повернеться до України.
Берлін
Киянка Оксана розповідає, що до кордону з Польщею їхала майже три доби.
“Коли перетнули кордон, одразу з’явився дивний стан дисонансу, адже ось щойно ти лежав на підлозі в ванній, адже це найбезпечніше місце в усьому готелі, і ось – ти вже їдеш якісною дорогою, а над головою літають пасажирські літаки, а не винищувачі”.
“Було дивно бачити, як люди в готелі снідають, сміються, начебто нічого й не відбувалось”.
З Польщі дівчина поїхала потягом до Берліна, де живе її сестра з чоловіком.
“Коли я вийшла на перон, почала ридати, – ділиться Оксана. – Я взяла з дому два невеличкі рюкзаки, і здавалось, що я просто приїхала у гості, як це бувало раніше, але всередині було, й досі так, неймовірно боляче. Дуже хочеться додому”.
Німеччина загалом дуже добре ставиться до українців – держава забезпечує житлом, розповідає дівчина. Хоча великі міста вже переповнені, є багато варіантів у невеликих містечках і селах, німців пропонують свої помешкання.
Після приїзду можна звернутися у соціальну службу, де одразу дають 380 євро на людину. А після реєстрації, дають дозвіл на проживання, роботу, освіту і доступ до медицини на рік.
“У мене тут родина, друзі, я ходжу у берлінський офіс своєї роботи, мені платять зарплату і надають допомогу, мені дуже пощастило”, – каже Оксана. Вона спілкується англійською і німецькою, яку почала вивчати ще до переїзду і продовжує вивчати тепер.
Вона розповідає, що німці розуміють, яка трагедія сталася з українським народом. “Тут майже у кожному кафе збирають допомогу українцям, багато українських прапорів на вулицях, величезні антивоєнні мітинги”.
Тршебич, Чехія
24 лютого Тетяна разом з двома доньками залишила свій дім під Києвом. Наступні два тижні вони ночували у трьох різних місцях в Україні й провели 12 днів в Угорщині. Потім вони доїхали потягом до Чехії й оселилися у невеликому містечку Тршебич у Моравії на півдні країни.
Тетяна розповідає, що сплачувати їй доведеться тільки за комуналку, сама квартира для її родини – безкоштовна. Чехія компенсує власникам житла вартість оренди для українських біженців, хоча сума ця невелика – 1000 крон за одного поселеного українця, пояснює Тетяна.
“Першого ж дня нам принесли два ящики різних побутових речей, їжі, – розповідає Тетяна. – Власниця квартири сказала, що не візьме з нас комуналку за перший місяць, допомогла знайти роботу й щодня запитує, чим допомогти. Літня сусідка принесла рушники й мило. Люди несуть усе, хто чим багатий”.
Тетяна влаштувалася на роботу у кав’ярні. Хоча вона поки не знає чеської, у неї великий досвід роботи баристою, й на зміні з нею завжди працює хтось із місцевих.
Чехія дає грошову допомогу у розмірі приблизно 3000 грн на людину. Роботу можна знайти через центри зайнятості, але щоби влаштуватися офіційно, потрібно зареєструватися й отримати дозвіл. Це нескладна процедура, додає Тетяна.
З чехами жінка спілкується за допомогою Google-перекладача. Вона додає, що деякі літні люди пам’ятають російську, а молодь розмовляє англійською.
“Знайти житло можна у невеликих містах, у Празі – вже навряд”, – розповідає Тетяна.
За її словами, легше поселитися втрьох-учотирьох – чехи намагаються дати своє житло якомога більшій кількості людей.
Українці можуть безкоштовно користуватися транспортом у Чехії. “У касі потрібно придбати квиток, але платити за нього не треба”, – пояснює Тетяна.
Під час реєстрації оформлюють медичну страховку, і Тетяна розповідає, що вже змогла скористатися нею. “У дочки ангіна, ми звернулися у лікарню, і всі аналізи були безкоштовними”, – розповідає жінка.
Її обидві доньки пішли у школу. Старша навчається у гімназії. Навчання чеською поки дається нелегко, але вона спілкується англійською, яку добре знає. У молодшої навчання адаптоване для українських дітей, є матеріали українською мовою.
За словами Тетяни, ціни на продукти в її місті практично такі самі як в Україні, а комуналка виходить трохи дорожче. За двокімнатну квартиру в гривнях – близько 5 тисяч на місяць.
“Тршебич – чудовий, і люди в ньому надихають, – каже Тетяна. – Але вдома на мене чекає чоловік, а також наш дім, який ми побудували власноруч після переїзду з Донецька у 2014, та сад моєї мрії”.
Популярні дописи:
Поділіться інформацією з іншими ↓↓↓