Військовослужбовець 47 окремої механізованої бригади Андрій Смоленський на позивний Апостол у травні 2023 року під час бойового завдання поблизу Роботиного на Запоріжжі отримав важке поранення. Боєць втратив зір, частково — слух та частини обидвох рук. Військовий приїхав до Івано-Франківська на огляд і консультацію в межах місії “Face the Future”, яку проводили американські та канадські хірурги. Втім медики побачили, що рани на обличчі Андрія загоїлися, тож вирішили оперувати його.
Про рішення піти на фронт, важке поранення та усвідомлення своїх травм Андрій Смоленський розповів кореспондентці Суспільного перед операцією.
“За пів року повністю загоїлися всі рани і я готовий до другого етапу реконструкції обличчя”
Військовослужбовець Андрій Смоленський — родом із Києва. В Івано-Франківську його оперують вдруге. Протягом 22-26 квітня під час місії “Face the Future” американські, канадські й українські хірурги провели 32 реконструктивні операції військовим з важкими мінно-вибуховими пораненнями обличчя і шиї. Серед них — одна була незапланована. Андрій Смоленський до Франківська приїхав лише на огляд та консультацію.
“Для мене це було досить несподівано, тому що ми на один день приїхали у Франківськ проконсультуватися з офтальмологинею Анжелою Николюк. Вона мене оглянула і сказала: “Зачекай секунду, зараз покличу своїх колег-американців, вони також тебе подивляться”. Після огляду вони сказали, що в мене дуже швидко все загоїлося. Лікарі не очікували такої швидкості й не планували мене на цю місію. Планували на наступну — у вересні. Проте побачили, що в мене повністю загоїлися всі рани, і я готовий вже зараз до другого етапу. Отак, випадково заїхавши у Франківськ, з легкого плеча знову потрапив на місію “Face the Future”, — каже Андрій Смоленський.
“У військкоматі мені відмовили”
Андрій Смоленський вступив до лав ЗСУ добровольцем. За тиждень після початку повномасштабного вторгнення він пішов до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, проте там йому відмовили. Три місяці Андрій шукав військову частину, яка б його прийняла. Відтак чоловік долучився до 47 окремої механізованої бригади “Маґура”. Був командиром зведеного підрозділу аеророзвідки, воював на Бахмутському та Запорізькому напрямках.
“Ми займалися розвідкою середньої дистанції, тобто використовували маленькі літачки для аерозйомки позиції противника, стандартним моніторингом, користувалися “мавіками” та іншими схожими засобами. Також займалися ударними операціями, використовували дрони-камікадзе. Зараз наш розвідувальний підрозділ став на повні ноги й перетворився на ударно-розвідувальний”, — говорить Андрій Смоленський.
“Мені одразу ампутували очі, провели операцію на головному мозку, щоб врятувати життя”
25 травня 2023 року під час контрнаступу на Запорізькому напрямку, поблизу села Роботине, Андрій з побратимами потрапив під артобстріл. Кілька місяців воїн боровся за своє життя. Зараз він проходить лікування та реабілітацію.
“Сам момент поранення я не пам’ятаю. Перші два місяці після поранення я теж дуже важко пригадую. В мене була дуже тяжка травма голови, фактично я був на межі смерті. Мені одразу ампутували очі, одразу провели операцію на головному мозку, щоб врятувати життя, тому що був ризик, що я помру. Після двох місяців важких операцій, десь вже із серпня, більш-менш непогано себе почуваю”, — каже Андрій Смоленський.
“Я — живий. Це — велика перевага”
Вийшовши з коми, Андрій не відразу зрозумів, що втратив зір. Думав, що це — ніч та вимкнене світло. Проте згодом зрозумів, що бачити він вже не може. Андрій Смоленський продовжує спілкуватися зі своїми побратимами з фронту, іноді їм допомагає.
“Зараз я ніяк не переживаю, тобто я такий, який є. Я — живий. Це — велика перевага. Я дякую Всевишньому за те, що маю змогу продовжувати приносити користь своїм побратимам на фронті, хоч і не такого масштабу. Зараз допомагаю по якихось дрібних питаннях забезпечення чи чогось іншого. Я ще можу допомагати ветеранам порадою чи якоюсь думкою. Загалом я радий, що я є в моєї сім’ї, і що я не залишив їх на самоті”, — додає Андрій Смоленський.
“Взагалі я — красунчик. Так мені каже дружина”
Зі слів офтальмологині Анжели Николюк, лікарі відновлюють Андрію естетичний вигляд очей. Після першої операції з реконструкції, яка відбулася у жовтні 2023 року, він носить протези, які мають вигляд, як натуральне око. Правий бік обличчя практично не потребує пластики. А під час другої операції ветерану реконструювали лівий бік лиця.
“Тепер з лівої сторони так само поправимо повіку, щоб протез сидів краще, симетричніше. Для того, щоб обличчя пораненої людини виглядало натурально. У жовтні минулого року ми одним етапом, під одним наркозом виконали імплантацію великих металевих пластин, які відновили йому ураження кістки. Далі, при цьому ж втручанні, імплантували шматок шкіри з жиром, який відновив об’єм втрачених очей, одночасно перемістили великий клапоть шкіри від щоки до положення ока”, — каже Анжела Николюк.
Десять останніх місяців життя Андрія Смоленського на позивний Апостол — це лікування та реабілітація. Він каже: з кожною проведеною операцією почувається краще.
“Я думаю, є результат. Тобто в мене фактично були, можна сказати, дірки в обличчі. В мене з рота витікала вода, коли я пив, ну і, наприклад, не міг свистіти взагалі. Зараз я абсолютно нормально можу вживати їжу, в мене перестали боліти щелепи під час жування. І взагалі, по-моєму, я — красунчик. Так мені каже моя дружина”, — завершує розмову Андрій Смоленський.
The post “Я живий. Це — велика перевага”: історія воїна 47 ОМБр, якого вдруге прооперували у Франківську appeared first on Місто.
Популярні дописи:
Поділіться інформацією з іншими ↓↓↓