Багато українців не хочуть вакцинуватись від коронавірусу. Одна із причин, яку антивакцинатори озвучують, коментуючи своє рішення, – примусова вакцинація є нібито порушенням конституційних прав.
Інші ж взагалі стверджують, що хтось нас хоче зробити учасниками медичного експерименту…
Але такі думки навіть не з’являлися у головах людей, якби вони детально дослідили законодавчу базу і хоча б відкрили Конституцію України (а не бездумно репостили у соцмережах маніпулятивні публікації осіб з адвокатським посвідченням).
Styler звернувся до відомого юриста, адвоката з медичного права ЮФ “Ілляшев та Партнери” Алли Цимановської, яка розвіяла один з найпопулярніших фейків про вакцинацію, на який досі ведуться тисячі українців (далі – пряма мова експерта).
Щодо обов’язковості проведення вакцинації
Станом на сьогодні у суспільстві сформувалися дві позиції щодо вакцинації населення в Україні.
Одна з них полягає в тому, що вакцинація від COVID-19 є єдиним ефективним способом захистити себе від коронавірусної хвороби для забезпечення охорони здоров’я суспільства.
Протилежна позиція, що стосується антивакцинації від коронавірусу, полягає в тому, що вакцинація є начебто медичним експериментом та наступом на свободу волі людини.
Наведу декілька аргументів на користь думки, що немає підстав вважати вакцинацію медичним експериментом.
По-перше, перед масовим використанням у суспільстві, вакцини проходять тестування та кілька етапів клінічних випробувань, у процесі яких робляться висновки про їхню безпечність та ефективність.
Тільки після неодноразових тестувань та клінічних випробувань вакцини рекомендується використовувати ВООЗ, ЄС та урядами держав.
По-друге, важливо пам’ятати і розуміти, що на законодавчому рівні на державу покладено обов’язок забезпечувати охорону здоров’я суспільства, санітарно-епідемічне благополуччя, захист населення від інфекційних хвороб, забезпечувати безпечні і здорові умови праці, навчання, побуту та відпочинку, безпечне для життя і здоров’я навколишнє природне середовище тощо.
Зокрема, статтею 49 Конституції України визначено обов’язок держави забезпечувати охорону здоров’я суспільства державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм; створенням умов для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування; піклування про санітарно-епідемічне благополуччя.
Статтею 5 та статтею 6 ЗУ “Основи законодавства України про охорону здоров’я” встановлено, що охорона здоров’я – це загальний обов’язок суспільства та держави та що кожний громадянин України має право на охорону здоров’я, що передбачає: санітарно-епідемічне благополуччя території і населеного пункту, де він проживає, а також безпечні і здорові умови праці, навчання, побуту та відпочинку.
Державні, громадські або інші органи, підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни зобов’язані забезпечити пріоритетність охорони здоров’я у власній діяльності, не завдавати шкоди здоров’ю населення і окремих осіб, у межах своєї компетенції надавати допомогу хворим, особам з інвалідністю та потерпілим від нещасних випадків, сприяти працівникам органів і закладів охорони здоров’я в їх діяльності, а також виконувати інші обов’язки, передбачені законодавством про охорону здоров’я.
У відповідності до статті 12 ЗУ “Про захист населення від інфекційних хвороб” прямо встановлено, що у разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об’єктах можуть проводитися обов’язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями.
Сьогодні вакцинація від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, є обов’язковим профілактичним щепленням за епідемічними показаннями, оскільки коронавірусна хвороба є особливо небезпечною інфекційною хворобою масового поширення.
4 жовтня 2021 року Міністерство охорони здоров’я на виконання закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб” за для забезпечення охорони здоров’я суспільства та санітарно-епідеміологічного благополуччя на території країни визначило перелік професій і перелік організацій, представники яких підлягають обов’язковій вакцинації проти COVID.
Даний перелік планується розширювати. Відповідно до інформації з МОЗ, наступною хвилею буде розгляд питання про включення до цього переліку органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств і комунальних установ.
Працівники закладів освіти та органів виконавчої влади, які не щепляться проти COVID-19 протягом цього періоду, будуть відсторонені від роботи без збереження заробітної плати.
МОЗ врахувало і той факт, що є люди, які мають протипоказання до проведення щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого Наказом № 595, а тому не підлягають обов’язковій вакцинації.
Ось так виглядає форма № 028-1/о “Висновок лікаря щодо наявності протипоказань до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”
Окрім цього, обов’язкова вакцинація від коронавірусу для затвердженого переліку професій допоможе забезпечити безпечні і здорові умови праці для виконання статті 43 Конституції України.
Щодо “медичного експерименту”
Наразі в суспільстві існує думка щодо теорії всесвітньої змови проти людства для введення людям мікрочипів та зміни ДНК, називаючи масову вакцинацію медичним експериментом.
Варто зазначити, що поняття “медичного експерименту” не врегульоване на законодавчому рівні, на відміну від поняття “медико-біологічних експериментів”.
Згідно статті 28 Конституції України, жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.
Стаття 281 Цивільного кодексу України визначає, що медичні, наукові та інші досліди можуть проводитися лише щодо повнолітньої дієздатної фізичної особи.
У статті 45 ЗУ “Основи законодавства України про охорону здоров’я” передбачені принципи та умови, за яких проведення медико-біологічного експерименту стає можливим, а саме:
наукова обґрунтованість проведення експерименту
переваги можливого успіху над ризиком спричинення тяжких наслідків для здоров’я або життя
гласності застосування експерименту
повної інформованості і вільної згоди повнолітньої дієздатної фізичної особи, яка підлягає експерименту, щодо вимог його застосування
збереження в необхідних випадках лікарської таємниці.
Забороняється проведення науково-дослідного експерименту на хворих, ув’язнених або військовополонених, а також терапевтичного експерименту на людях, захворювання яких не має безпосереднього зв’язку з метою досліду.
В свою чергу, Нюрнберзьким кодексом встановлено 10 основоположних принципів проведення дослідів, до яких залучена людина.
Якщо згадати кожен з них, можна зазначити, що необхідними умовами у процесі здійснення медико-біологічних експериментів є такі:
добровільна згода піддослідного
перспектива позитивного, недосяжного іншими засобами, результату для суспільства
експеримент має спиратися на раніше отримані дані, очікувані результати мають виправдовувати факт проведення експерименту
мінімізація фізичних або психічних страждань піддослідного
впевненість у неспричиненні смерті або ушкодження, що може призвести до інвалідності піддослідного
менший, у порівнянні з гуманітарною важливістю проблеми, ступінь ризику, пов’язаний з проведенням експерименту
попередня відповідна підготовка, наявність необхідного обладнання
проведення експерименту лише особами з відповідною кваліфікацією
наявність у піддослідного можливості припинити експерименту будь-який момент
готовність спеціаліста зупинити експеримент на будь-якій стадії у разі виникнення підстав вважати, що експеримент може призвести до поранення, інвалідності чи смерті піддослідного.
Підсумовуючи та аналізуючи законодавство, можна зробити наступні висновки:
обов’язком держави є забезпечення охорони здоров’я суспільства, санітарно-епідемічного благополуччя, захисту населення від інфекційних хвороб
вакцинація від коронавірусної хвороби є обов’язковим профілактичним щепленням проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями, оскільки коронавірусна хвороба є особливо небезпечною інфекційною хворобою масового поширення.
Це ще не все
Доктор біологічних наук і експерт Інституту демократії ім. Пилипа Орлика Наталя Беліцер, коментуючи питання “медичного експерименту” і “порушення прав”, слушно підмітила: “подібного питання взагалі не мало б виникати у цивілізованій країні ХХІ століття”.
“Згадаймо, коли здійснився винахід перших вакцин, зокрема, проти сказу, і скількох людей було врятовано від колись смертельних хвороб з тих пір? Ці надбання медицини начебто ніхто не ставив під сумнів, чому ж таке дике середньовіччя, що призводить до жахливого збільшення додаткових смертей в Україні, яка потерпає від депопуляції, виринає саме зараз?” – задається питанням експерт.
“Мені гірко і боляче, що мої співвітчизники, зокрема, кияни, проводять антивакцинаторські мітинги та ще й спекулюють на темі прав людини”, – каже біолог.
“Де вони, коли ми стикаємося з реальними порушеннями, кричущими випадками несправедливих, часом зовсім безпідставних, арештів, засуджень, тримання за ґратами невинних людей та багатьма іншими прикладами реальних, брутальних порушень прав людини?” – резюмувала Беліцер.
Популярні дописи:
Поділіться інформацією з іншими ↓↓↓