За ситуацією в Україні пильно стежать наші співвітчизники, які з різних причин опинилися за кордоном. Через поширення коронавірусної інфекції тривога ще більша. Адже переживають насамперед за стареньких батьків, бо ця категорія найвразливіша до спричиненої вірусом недуги. Та й про дітей-онуків клопочуться.
Чи не найбільше наших заробітчан в Італії. В цій країні 13 березня зафіксовано смерть українки. А загалом на 60-мільйонне населення на цю мить — 21 157 випадків зараження коронавірусом SARS-CoV-2. Хоч влада прийняла жорсткі заходи, 1 441 осіб із числа інфікованих уже померло, пише “Голос України”.
“Італійцям, які звикли все життя мандрувати світом, зараз дуже важко. Але вони набираються терпіння. В будинку навпроти мого в районі Ріміні живе сім’я з дітьми, але вже тиждень не бачила там нікого. А сьогодні вранці — плакат на балконі з написом італійською “Все буде добре!”. Такими плакатами люди підтримують одне одного”, — розповідає уродженка міста Городенки Людмила Луцик.
Жінка каже, що в Італії із введенням карантину запізнились. Треба було це робити ще тоді, коли запровадили в Ломбардії. Може, не було б стільки жертв.
“Отож, закликайте наших правителів скоро перейти на карантин серйозного типу. Ми дуже переживаєм за Україну, тому пишемо й просимо: сидіть удома. За прикладом Італії бачимо, яка це страшна біда. Не вистачає місць у лікарнях, медперсоналу, всі помучені, працюють по 12-18 годин у захисних масках, костюмах. Маски при русі не пристають до обличчя, але медики працюють, рятують недужих. Італійці це розуміють і самі про себе дбають, самоізолюються вдома. Співають із балконів, щоб якось підтримати себе й сусідів. Такі хори нині в Італії — не дивина”, — написала у соцмережі Людмила Луцик.
За словами жінки, офіційно працевлаштовані українці залишаються здебільшого в Італії. Медицина тут сильна, якщо є страхівка — більш-менш у безпеці. Додому повертаються ті заробітчани, котрі мають короткотермінові контракти, або нелегали.
“Мені страшно, що робиться в Франківську. Там карантин лиш на папері. То змагання, то садили дерева, батьківські збори проводять в школах. В голові не вміщається вся ця легковажність. Рятуйтеся, щоб не було запізно. Ця ситуація, яка є у всьому світі, має навчити нас дивитися по-іншому на життя та його цінності, бути добрішими, вдячними, любити один одного, допомагати берегти нашу планету”, — каже Людмила Луцик, дочка якої живе в Івано-Франківську.
Популярні дописи:
Поділіться інформацією з іншими ↓↓↓