У дев’ять місяців ця крихітка вчилася повзати, коли підхопила рідкісний штам захворювання, який вплинув на все її життя, адже дівчинка втратила обидві руки і обидві ноги. У неї був сильно пошкоджений мозок.
Тепер вона вже навчається у школі, але тоді ніхто не думав, що дитина виживе.
Мама з нею перебувала у лікарці цілих 10 місяців.
33-річна Віккі та 38-річний Пол мають чотирьох дітей. Живе родина в Англії і про неї написала британська газета The Sun.
«Звісно, з Кіа досі багато турбот. Але її м’язи зміцнюються, вона покращила контроль над головою і тепер посміхається. Вона може зрозуміти, чи це я чи тато. Хоча все ще не може говорити чи їсти, але вже відвідує спеціальну школу по три години на день. Там діти виконують багато сенсорних робіт, щоб це могло допомогти прогресу Kia, – розповідає мама дитини. – Я не покладаю свої надії на щось конкретне, оскільки в неї сильно пошкоджений мозок, але все, чого вона досягне, є бонусом».
Також жінка розповідає, що колись лікарі, яких вона вважала професіоналами, запропонували їй перестати боротися за життя доньки, але мати не хотіла.
«Мені щось підказувало, що боротись треба, бо в серці жевріла надія» – пригадує вона.
Лікарі попередили Віккі та Пола, що їхня дочка майже напевно осліпла і ніколи не зможе ні рухатись, ні посміхатися – але Кіа доводила, що вони помиляються на кожному етапі свого одужання.
«Щоденне життя є складним завданням, – розповідає Віккі. – Кіа все ще харчується через трубочку, яка заходить у її живіт. Зазвичай, я встаю о 6.45 ранку, змінюю їй підгузник і перевірю, чи не закінчила машина годувати її молоком з ночі. Потім даю їй ліки, бо вона епілептик. Тоді її вимиваю і одягаю. У мене є ще й інші діти, тому життя ніколи не буває легким, але ми справляємося».
Коли Кіа захворіла, лікарі сказали її батькам, що у неї найгірший випадок септицемії менінгіту С (зараження крові), який вони спостерігали за останні 25 років, а також сильне пошкодження мозку. Дівчинці зробили сім операцій, включаючи окремі ампутації кожної з кінцівок та одну для введення їй трубки для годування в живіт.
Але з повернення додому її лише один раз повторно госпіталізували до лікарні, коли лікарі були стурбовані її диханням.
«Коли я оглядаюся назад, не можу повірити, як швидко Кіа оговталася від поганого стану. Вона – щаслива дитина, насправді може спілкуватися лише посміхаючись або плачучи, але плаче не часто, лише якщо щось її турбує або коли у неї брудна пелюшка», – ділиться думками Віккі.
Зараз у Kia є два спеціальних інвалідні візки: один для прогулянок, інший для пересування у будинку.
«Вона ніколи не зможе зробити багато речей, які інші люди сприймають як належне, не зможе мити своє волосся, або чистити зуби, не сісти або зайти в кімнату. Але я вірю, що поки зможу, буду допомогти їй у цих справах і залучити її до нашої звичної повсякденної рутини. Ми просто приймаємо кожен день, коли він настає. Ми все ще не впевнені в її майбутньому, є основні захворювання, які можуть виникнути в майбутньому, і їй доведеться робити більше операцій на кінцівках. Утім ми вже пережили найгірше, тому насправді ніщо інше нас не кине виклик», – наголошує мама дівчинки.
Популярні дописи:
Поділіться інформацією з іншими ↓↓↓