Цивільні партнерства: табуйована тема?

Тетяна Дембович

Легалізація одностатевих шлюбів в Україні – питання, яке обговорюють не перший рік. Воно знову стало актуальним влітку 2022 року, коли на сайті президента України з’явилася петиція про визнання таких шлюбів. Менш ніж за місяць 25 тисяч громадян підписали звернення, чим продемонстрували суспільний запит на зміни. 

Президент Володимир Зеленський, реагуючи на петицію, підкреслив, що чинна Конституція визначає шлюб як союз жінки і чоловіка (ст. 51), а через воєнний стан зміни до Основного Закону наразі неможливі. Втім, це не означає, що ця тема залишилася без уваги.

У березні 2023 року Верховна Рада України зареєструвала законопроєкт № 9103 про цивільні партнерства. Документ має дозволити врегулювати відносини між людьми незалежно від їхньої статі, не змінюючи традиційного розуміння шлюбу. 

Не лише для закоханих

Запропонований законопроєкт забезпечує партнерам низку прав, зокрема розпорядження спільним майном, спадкування, отримання пенсії, доступ до медичних документів, можливість ухвалювати рішення щодо лікування партнера та інші соціальні гарантії. У випадку загибелі одного з партнерів другий матиме право офіційно впізнати тіло, забрати його з моргу та поховати. Він також включає положення про рівний доступ до соціальних пільг, таких як виплати вдовам або вдівцям, які втратили своїх партнерів під час виконання військових обов’язків.

Важливо підкреслити, що цивільні партнерства не обмежуються виключно одностатевими парами. Наприклад, літні сусідки, які не мають близьких родичів, але підтримують одна одну у повсякденному житті, також можуть скористатися цим механізмом. Законопроєкт надає можливість офіційно оформити відносини між друзями, побратимами чи іншими людьми, які взаємно дбають одне про одного. При цьому цивільне партнерство не надає права на усиновлення дітей.

Але найбільше ці нововведення цікавлять представників ЛГБТ-спільноти.

Lesbian couple kissing clipart, gay marriage illustration vector

Переваги та виклики законопроєкту

Святослав Шеремета, координатор з політики Національного ЛГБТІ-консорціуму #LGBTI_PRO, пояснює, що для багатьох із нас знайомим є поняття громадянського шлюбу. Так от, цивільне партнерство абсолютно тотожне громадянському шлюбові. 

«Сучасний світ за межами України практично не використовує поняття громадянського шлюбу, – каже він. – Це надбання пострадянських країн. Світ каже про ці відносини «цивільне партнерство». І коли ми виборюємо правове визнання цивільних партнерств, то фактично ми створюємо розумний спосіб для тих пар, хто нині у стосунках громадянського шлюбу, швиденько зафіксувати перед державою свої стосунки, не укладаючи шлюб».

Серед переваг законопроєкту – закриття більшості правових потреб одностатевих пар: майнових, житлових, фінансових, медичних, соціальних тощо. 

Проте законопроєкт має й свої виклики: по-перше, це соціальна напруга через опір консервативних кіл та релігійних організацій, які виступають проти будь-яких змін у традиційній моделі сім’ї. По-друге, відсутність прав на усиновлення дітей одностатевими парами.

Міська рада проти

Відхилити проєкт закону № 9103 майже одноголосно закликали й депутати Івано-Франківської міської ради. У своєму зверненні до Верховної Ради вони наголосили, що традиційна сім’я є «основою здорового суспільства», і закликали утриматися від кроків, які можуть «підривати моральні засади нації».

Окрім того, депутати підкреслили, що протиставлення традиційних сімейних і європейських цінностей є нічим іншим, як цинічною підміною понять і спланованою атакою на європейський вибір нашого народу. «Нинішня демографічна ситуація, відповідно до Стратегії національної безпеки України, затвердженої Указом Президента України від 14.09.2020 року № 392, визначена серед загроз національній безпеці та національним інтересам України», – зазначено у зверненні.

У зверненні  також наголошується, що державна політика повинна бути відповідною і має звертати увагу не тільки на форму загрози, а й на її зміст. Депутати закликали парламентарів готувати більш розсудливі законопроєкти, які лише сприятимуть подоланню наявних загроз для держави.

«Ми твердо переконані, що легалізація одностатевих реєстрованих партнерств не тільки жодним чином не сприятиме подоланню демографічної кризи, зокрема через природну неспроможність одностатевих пар до народження дітей, а й взагалі загрожуватиме здійсненню адекватної демографічної політики в час війни української нації проти московського окупанта», – зазначено у зверненні.

Що скажуть виборці?

Та не лише місцеві депутати проти, народні обранці у парламенті теж не поспішають голосувати за цей законопроєкт. Одна з причин – думка виборців. Зокрема, деякі народні депутати не готові не те, що голосувати, а й коментувати його. Відповідь на питання «Чому?» ми знайшли у коментарі співавторки законопроєкту Інни Совсук, яке вона давала «Громадському радіо».

«Найскладнішим цей шлях буде всередині парламенту. Наразі я не дуже оптимістична, що такий законопроєкт зможе пройти парламент, – сказала вона. Чесно кажучи, реакція окремих депутатів мене тільки зайвий раз переконує у тому, що у час, коли суспільство стає більш відкритим, депутати продовжують орієнтуватися на свої уявлення про те, що будуть думати виборці в їхньому регіоні».

Світовий досвід

У різних країнах цивільне партнерство має різні назви і визначає різні права та обов’язки партнерів. Його часто вважають проміжним етапом, після легалізації якого держава наважується і на легалізацію одностатевих шлюбів.

Станом на 2024 рік одностатеві шлюби легалізовані у понад 30 країнах світу, зокрема в Іспанії, Нідерландах, Німеччині, Бельгії, Швейцарії, Швеції, Данії, Фінляндії, Чорногорії та Канаді. У деяких із цих країн пари можуть обирати між одностатевим шлюбом і цивільним партнерством.

У багатьох країнах легалізація цивільних партнерств стала першим кроком до одностатевих шлюбів. Наприклад, у Німеччині партнерства узаконили у 2001 році, але лише у 2017-му прийняли «Закон про шлюб для всіх», який зрівняв права, дозволивши одностатевим парам усиновлювати дітей, що призвело у цій країні до своєрідного буму всиновлення.

У 2020 році одностатеві шлюби легалізував парламент Швейцарії. До остаточного закріплення права на шлюб для ЛГБТ-пар ця країна у 2007 році узаконила цивільні партнерства, проте всиновлення дітей партнерам тоді не дозволялося. З 2020 року одностатеві пари, які реєструють шлюб у Швейцарії, мають доступ до банків сперми та можуть використовувати відповідні репродуктивні технології для народження дитини.

Чорногорія стала першою балканською країною, яка узаконила партнерства геїв і лесбійок у 2020 році. Хоча одностатеві пари отримали майже ті самі права, що й гетеросексуальні, можливість усиновлювати дітей для них поки залишається закритою.

У Латвії закон про цивільні партнерства набув чинності лише минулого року. На його ухвалення пішло 24 роки та 9 спроб у парламенті.    

   Світовий досвід показує, що цивільні партнерства нерідко стають перехідним етапом до легалізації одностатевих шлюбів. Це відображає поступовий підхід до змін у суспільних і правових нормах, коли країни адаптуються до нових реалій, зберігаючи баланс між традиціями та сучасними цінностями.

В Україні ж поки немає єдності у ставленні до ЛГБТ-спільноти. Консервативна частина суспільства виступає проти змін у традиційній моделі сім’ї. Проте кількість прихильників правового визнання одностатевих стосунків зростає, що пов’язано з європейським вектором державної політики.

The post Цивільні партнерства: табуйована тема? appeared first on Місто.