facebook

Трагедія у 128-й бригаді обросла дивними подробицями: хто “щур” і що не так із командиром

Дмитро Лисюк раніше сам зізнавався, що під час бойових дій особисто зустрічався, спілкувався з бойовиками, зокрема з нині вбитим Павлом Дрьомовим.

Пише - джерело.

Триває розслідування загибелі військовослужбовців 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. Президент України Володимир Зеленський пообіцяв покарати всіх винних, а тим часом спливають все нові деталі. Зокрема, скандальні подробиці стосуються і командира бригади Дмитра Лисюка, який з’явився на місці трагедії за дві хвилини після удару.

Хто міг злити дані про військових росіянам і що відомо про командира бригади – читайте в ексклюзивному матеріалі Вікторії Гнатюк для ТСН.ua.

Удар по 128-й бригаді

3 листопада для України принесло чергову страшну звістку. Під час шикування на нагородження у прифронтовому селі Запорізької області росіяни обстріляли 128-му окрему гірсько-штурмову бригаду. Іскандер-М забрав життя 19 українських бійців, ще кілька десятків отримали різні травми, крім того, постраждали й цивільні.

Імена загиблих
Імена кількох загиблих військових уже відомі українцям. Це: співробітник Міністерства ветеранів Сергій Кузнєв, член виконкому Виноградівської міської ради Дмитро Мілютін і колишній начальник ТЦК Володимир Возний. Серед загиблих і заступник командира бригади, підполковник, 42-річний Андрій Тарасенко. З ним 6 листопада попрощалися в рідних Чернівцях. Підлеглі згадують його як наполегливого і людяного командира.

Жалоба на Закарпатті
У жалобі все Закарпаття. Вшанувати пам’ять загиблих ішли як у місті, так і по всій області. Люди самоорганізувалися і зробили поминальний вечір, несли квіти й лампадки, а зі свічок символічно виклали номер бригади.

Розслідування справи
У ДБР нині відкрили кримінальне провадження за фактом цієї трагедії, розслідують дії військового командування, яке організувало захід до Дня ракетних військ та артилерії, що призвів до масової загибелі українських захисників. Про те, що цієї трагедії можна було уникнути, заявив і президент Зеленський.

Чому росіяни так точно влучили?
Росіяни били точно в ціль, тож знали куди, знали, хто там, коли і скільки, а відтак, припускають експерти, цього разу не минулося без навідника.

А де був командир і що про нього відомо?
Чи дійсно трагедія на Запорізькому напрямку – справа рук навідників, у командуванні наразі не коментують. Деталі стануть відомі після завершення розслідування. А поки ж спливає все більше цікавих фактів про командира бригади. Щодо цього трагічного дня, то наказ вишикуватися віддав саме він – Дмитро Лисюк, а от сам чомусь на нагородження спізнився і прийшов рівно за дві хвилини після ракетного обстрілу. Цей командир воює від 2014 року, а 2017-го отримав орден Богдана Хмельницького 3-го ступеня. Свій бойовий шлях, до речі, підполковник Дмитро Лисюк розпочинав у складі 128-ї бригади. Саме його підрозділ визволяв Попасну 2014 року, тоді ще в зоні АТО, згодом він керував 8-м батальйоном наймолодшої на той момент 10-ї гірсько-штурмової бригади ЗСУ. Та вже 2019 року стає відомо і про темні, м’яко кажучи, сторінки в біографії Лисюка: з’ясувалося, він ще і професійний контрабандист. Тоді про це заявляла і журналістка Ольга Решетілова у своїх соцмережах. А нагадав про судимість Дмитра Лисюка після трагедії у прифронтовому селі журналіст Володимир Бойко із посиланням на вирок суду.

Кримінальне минуле командира
Виявилося, що Лисюк разом із майором контррозвідки СБУ покривали незаконне ввезення через лінію розмежування виготовлених у Росії сигарет від бойовиків так званої ЛНР. Єдине, чого не розрахували контрабандисти – українські спецслужби саме тоді вели прослуховування в рамках однієї з кримінальних справ і зафіксували переговори комбата з військовими про контрабанду та передали справу до Державного бюро розслідувань.

Сам Дмитро Лисюк родом з Донеччини, в інтерв’ю журналістам розповідав, що пішов воювати після визволення рідного міста від гноблення окупантів, а мріє про вільний Донбас і наявність в Україні професійної армії, що відповідає світовим стандартам. Зокрема, в інтерв’ю “Апострофу” комбат хвалився, що підрозділ був у дуже занедбаному стані, коли він туди пройшов, а він провів реформування, змінив командирів і сформував “потужний кістяк”.

“Я у бригаді півтора року, від квітня 2016-го. Прийшов сюди одразу комбатом зі 128-ї бригади. Мені запропонували тут посаду, ось я і прийшов. Прийшов, подивився на все це – і хотів піти, але зрозумів, що ніхто не відпустить. Тут усе було дуже й дуже сумно. Я побачив людей, які три роки охороняли берег моря на жовтих автобусах і були впевнені, що Запорізька чи Харківська область – це вже АТО. Виявилося, що деяким голосистим борцям за справедливість нецікаво воювати, коли у них стріляють. А таких у батальйоні було чимало. Вони відсіялися. І коли нас на початку листопада вивели на ППД, ми вже спокійно провели реформу батальйону, поміняли всіх командирів і сформували досить потужний кістяк. І зараз батальйон відсотків на 60 складається з людей, які чітко знають свою роботу і виконують її без зайвої метушні”, – казав тоді Лисюк.

Читайте також:  Підлітки жорстоко побили однокласницю у кутку класу – усі сміялися

Лисюк зустрічався з ворогом?
У цьому ж інтерв’ю Лисюк сам зізнавався, що під час бойових дій особисто зустрічався, спілкувався з ворожими бойовиками, зокрема з нині вбитим ватажком однієї з банд бойовиків “ЛНР” Павлом Дрьомовим.

“Ну що про нього сказати? Він місцевий, стаханівський. До війни нічого собою не являв. А тут раз, два – і піднявся. Потім у нього з “керівництвом” так званої “ЛНР” пішли жорсткі розбіжності, тому що реально у Стаханові були голод, холод… А Дрьомов – він з “ідейних” був. Плюс люди ж до нього ходити почали. Ось і почав він багато непотрібного говорити. І договорився до того, що сюди прийшли “потрібні” люди і навели “порядок”… Пам’ятаю, як зустрічалися з ним у грудні 2014-го тут неподалік, на мосту в Троїцькому, до того, як його підірвали. Він приходив і розповідав, як їм там погано. Просив: “А давайте днів десять не будемо стріляти? Тому що нам нічим… “. А кум мій стоїть і каже: “Так які проблеми? Ти кажи, куди, а ми зараз підкинемо боєприпасів!” – згадував Лисюк.

Хто був спільником?
Від 2014 до 2017 року про Лисюка жодних поганих відгуків. Але хто знає, можливо, саме в ті часи він і налагодив контакт із сепаратистами й бойовиками, з якими зрештою організував контрабанду. Бо вже згодом слідство з’яусвало, що перекидався контрабандою Лисюк впродовж 2018-2019 років. А суд встановив, як усе відбулося. З’ясувалося, що із привабливою пропозицією до Лисюка звернувся житель Краматорська Олександр Куєвда ще в листопаді 2018 року. Товар домовилися забирати на погодженій точці – біля річки Сіверський Донець поряд із населеним пунктом Трьохізбенка, що на Луганщині, де в той час особовий склад 8-го окремого гірсько-штурмового батальйону виконував бойові завдання. Тоді ще підполковник Лисюк не зміг не погодитися на таку пропозицію.

Подробиці контрабанди
Слідство, зокрема, поетапно розповіло про одну з ходок зловмисників: в кінці грудня 2018 року Лисюк забрав вантаж у лісопосадці в районі річки Сіверський Донець і транспортував на військовому вантажному автомобілі 290 ящиків, а це 144420 пачок сигарет марки Marlboro Red. І сховав їх у покинутому будинку в сусідньому селищі Боброво, а потім продав невідомим. У січні 2019 року військовий зробив чергову ходку і забрав у схованці ще 150 ящиків із контрафактними сигаретами. А коли 17 січня рахував свій хабар у розмірі 2 300 доларів, така тоді в нього була “доля” за продані сигарети, Лисюка зі спільником і затримали правоохоронці в кафе “Лагуна” в Сєверодонецьку. Обом оголосили підозру в хабарництві. За статтею звинувачення їм загрожувало до 10 років тюремного ув’язнення. Але трапилося диво – і комбат замість терміну у в’язниці отримав штраф. 30 липня 2019 року обоє підсудних визнали свою провину й уклали угоду зі слідством. А на початку серпня 2019 року суд визнав пом’якшувальною обставиною щире каяття підозрюваних і затвердив угоду з прокуратурою, призначив підсудним узгоджене покарання. У підсумку Куєвда був засуджений до штрафу 161 500 гривень, а комбат Лисюк – до штрафу у 119 000 гривень. Крім того, суд стягнув із них процесуальні витрати в розмірі 36 тисяч гривень з кожного. Та й на цьому все. Цікавить лише одне, як людина з таким багажем звинувачень мало того, що повернулася на службу, то ще й не рядовим солдатом, а очолила цілу бригаду? І хто погодив таке призначення?

Служба Лисюка під час повномасштабної війни
Відомо, що під час повномасштабної війни Лисюк активно брав участь у бойових діях. В інтерв’ю СтратКому ЗСУ в рамках проєкту “Командири Перемоги” він сам розповів, що на початку повномасштабної війни його призначили заступником командира в 60-й бригаді. Перший бій із побратимами він прийняв 9 березня під селом Кухарі на Київщині, а потім разом з бійцями дійшов до села Іванкова. Потім Лисюк воював на Бахмутському напрямку. За його словами, очолити 128-му бригаду йому запропонували наприкінці року, і він був готовий. Офіційно командиром бригади він став 15 грудня 2022 року, замінивши на цій посаді Героя України, полковника Дениса Чаюка, який у вересні цього року лише місяць пропрацював головним військкомом Львівщини. А сам Лисюк в інтерв’ю наголосив, що командир має “ухвалювати рішення з холодною головою без емоцій”.

“Війна – це завжди втрати, завжди біль. Для мене особисто нічого доброго тут немає. Я дотримуюся тієї своєї думки, яка в мене з’явилася 2014 року після Дебальцева – не хочу ні спогадів, ні розповідей про війну, просто хочу забути це, як страшний сон. Але війна триває в наших життях, ми навчилися з нею жити й виконуємо роботу”, – казав він.

Заява Зеленського
Нині Дмитра Лисюка відсторонили від виконання обов’язків, а Зеленський обіцяє – слідство розбереться похвилинно, що насправді трапилося того чорного дня, а винні будуть покарані.

Популярні дописи:

Поділіться інформацією з іншими ↓↓↓


Читайте також: