Стандарти НАТО, пам’ять до сотого покоління і нові вакансії: що відбуватиметься в Україні після перемоги

Військові кажуть про необхідність мати три ключових види озброєння, економіст підкреслює важливість повернення українців додому.

Нещодавно президент України Володимир Зеленський у спецвипуску Netflix з Девідом Леттерманом розповів про свої плани після перемоги України.

Президент відповів так: “До нашої перемоги я точно буду президентом. А там – навіть не думаю. Поки що не думаю, не готовий. Дуже хочеться просто на море. Скажу вам відверто, Девіде, дуже хочу на море. Просто на море, коли ми вже перемогли, і випити пива дуже хочу”.

Напередодні новогу року, який у кожного українця асоціюється з очікуваннями на краще, журналіст ТСН.ua запитав думку фахівців різних галузей та військових про те, якою вони бачать Україну після перемоги.

ППО, танки та артилерія – насамперед

Першим, кого ми спитали про це – став військовослужбовець зі східного напрямку. Багатьом українцям саме він, Ігор Фльорко, запам’ятався тим, що їв чіпси на тлі стріляючого по окупантах “Града”. Цей момент був знятий на відео на околицях Попасної, а скріншот став “вірусним” – це обговорювали не тількі в Україні, а й за кордоном. Сам Ігор тоді про цю подію сказав, що головною метою було показати те, з якою байдужістю українські захисники нищать ворога та як потужно працює наша артилерія.

Зараз, коли війна йде вже 10 місяців, Ігор розповів про своє бачення України, яка переможе.

“З декомунізацією та демонтажем пам’ятників радянської спадщини, гадаю, усі крапки над “і” вже розставлені. Їх повне знищення – це лише питання часу, – каже військовий. – Певен, давно вже всім зрозуміло, що як і влада з серпом і молотом, так і влада з “зетками” на бронетехніці є ворожими, диктаторськими та окупаційними. Щодо адептів “духовних скреп” в освітніх закладах та церкві, то вирішення цієї проблеми, на жаль, не є питанням одного дня. Проте процес незворотніх змін вже запущений. Українське суспільство як ніколи консолідоване в своєму небажанні бачити у себе вдома прихильників та розповсюджувачів ворожої ідеології нашого північного сусіда. Докладемо ще трохи зусиль і очистимо від них наш простір назавжди”.

До цього Ігор Фльорко додає: “Найсильніші “лещата” російського впливу на нас – це саме русифікація шляхом поширення російськомовного культурного продукту. Навіть після нашої перемоги ми ще довго будемо спостерігати за результатами роботи цього потужного явища. Проте маю досить оптимістичні погляди, спостерігаючи за шаленою динамікою, з якою з’являється все більше і більше україномовного контенту вже після 24 лютого. Я очікував повномасштабного вторгнення і розумів, що воно буде, але такого розквіту українського слова, української пісні і навіть продукту у розважальній сфері – на це я просто не сподівався. З свого східного фронту я аплодую людям, які зараз боряться на фронті культурному”.

Крім того, військовий впевнений, що після перемоги станеться і таке, що українців не буде цікавити риторика Росії щодо нашої країни.

“Нам це буде не цікаво. Зверніть увагу, що ми вже давно не обговорюємо примітивні фейки з їхньої сторони. Ми звертаємо увагу лише на питання, які цікаві нам в військовому плані, – каже Ігор Фльорко. – Ще можуть бути цікаві питання щодо виплати нам репарацій. Все. Сподіваюсь, що Росії, як такої, більше не буде на карті світу. Але, як би не називалась ця територія, люди з їхнім менталітетом та імперськими амбіціями нікуди не дінуться. Нам потрібно робити висновки та усувати недоліки”.

За словами військовослужбовця, війна оголила багато важливих нюансів. “Ми зрозуміли, що для нас є найважливішим. Це засоби оборони в повітряному просторі, танки, важка артилерія. Після перемоги на цьому треба акцентувати увагу. Зрозуміло, що бюджети на оборону будуть в рази більше – будемо або закупляти, або виготовляти ракети великої дальності, ППО. Щодо кордонів – ми повинні бути ізольовані від територій потенційних загроз. Повинно бути щось на кшалт великої стіни. І не тільки з боку Росії, а й Білорусі. Іншими словами, після перемоги треба поставити обороноздатність нашої країни на перший план”.

Або зараз, або ніколи
Військовий експерт Олександр Коваленко впевнено каже, що формат перемоги буде лише одним.

“Досить реалістичний сценарій – це вихід на кордони 1991 року. Росія з кожним днем стає слабкішою. Якщо ми не зробимо цього зараз, то вже ніколи не зможемо перемогти і звільнити всі наші території. Або зараз, або ніколи”, – каже експерт.

За його прогнозами, після перемоги зовсім інший рівень буде у наших збройних силах, які вже змінились та показали, як професійно можуть воювати з таким ворогом як Росія.

“Буде якісний ріст з поступовим переходом до стандартів НАТО, – впевнений він. – Відносини з Росією ніколи вже не будуть навіть на тому рівні, якими вони були в 2014 році. Я вважаю, що відновлення відносин для України буде виключно деструктивним. Ми повинні абстрагуватись від Росії, навіть якщо там розпочнуться події на кшалт демократичного типу або неоліберального. На мій погляд, це буде протягом невеликого періоду, а потім все буде повертатись по колу, до тоталітаризму. Там нічого не зміниться”.

Окремо Коваленко ділиться думкою щодо облаштування кордону.

“На кордоні України з Росією та Білоруссю треба будувати високотехнологічні спорудження з системами спостереження, також треба буде піднімати на офіційному рівні питання демілітарізації кордону з боку Росії. Йдеться про те, щоб на відстані 50-100 км від кордону не було важкої техніки”, – каже Коваленко.

До цього додає, що Росія – це потенційна загроза на роки. Навіть після перемоги.

“Вони розпочнуть готуватись до нової війни. Це буде одна з основних риторик для того, щоб виправдати свою поразку. Вони будуть розповідати, що довелось воювати проти НАТО, тому і програли. Будуть казати про необхідність збільшення армії та бюджетів на озброєння. В першу чергу ми повинні закрити три позиції: підвищення ефективності ППО, друге – збільшення кількості протикорабельних ракетних комплексів для нівелювання будь-якої загрози з моря, третє – розміщення або створення власного ракетного озброєння оперативно-тактичного рівня. Оперативно-тактичні комплекси з відстанню знищення об’єктів до 500 км та більше, при можливості. Ці три позиції нам дуже потрібні”, – резюмує експерт.

“Пам’ятатимо до сотого покоління”

Мер міста-героя Бучі Київської області, Анатолій Федорук, відповідаючи на наші питання, робив помітні паузи.

“Одним реченням відповісти складно. В мене стверджувальна позиція про те, якою стане Україна після великої перемоги. Стане вона країною, якою будуть пишатися всі громадяни, незалежно від віросповідання, від того, де народились, які мають симпатії чи антипатії до влади. Ті, хто вимушено залишив свої домівки, будуть прагнути повернутись”, – каже міський голова Бучі.

Та додає: “Якою я бачу Бучу? Точно не таким містом, яким його намагались намалювати собі так звані визволителі. Місто Буча попри все пережите вистояло, відбудується. Разом з тим пам’ятатимо на віки, до сотого покоління про те, що відбулось. Буча стане містом комфортного життя та праці, містом, в якому захочуть жити, знайомитись, створювати сім’ї, народжувати дітей. Коли ми говоримо, що пам’ятаємо та не пробачимо, ми маємо на увазі як раз створення і меморіалу пам’яті про жертв закатованих російським агресором. Наразі, навіть в таких умовах, відбуваються напрацювання. Є певні концепції. До його створення ми залучили наших партнерів з Франції”.

Вакансії після перемоги

Одразу про декілька нюансів стосовно вакансій та безробіття розповіла нам експертка ринка праці Тетяна Пашкіна.

Категорія
ЕКСКЛЮЗИВ ТСН
Пошук
НАЖИВО
УСІ ПУБЛІКАЦІЇ
КРАЩЕ З YOUTUBE
ЕКСКЛЮЗИВ ТСН
УКРAЇНA
ПОЛІТИКА
ВІЙНА
ГЛАМУР
ПРОСПОРТ
ЛЕДІ
ЗДОРОВ’Я
АСТРОЛОГІЯ
ВІДЕО
РЕЦЕПТИ
СПЕЦПРОЄКТИ
ЕКОНОМІКА
ФОТО
КИЇВ
ЛЬВІВ
ЦІКAВИНКИ
ПОПУЛЯРНІ ТЕГИ
КОРОНАВІРУС
ВИПУСКИ ТСН
СВІТ
ТУРИЗМ
АВТО
НАУКА ТА IT
ДОПОМОГА
ІНТЕРВ’Ю
ІНФОГРАФІКА
ПОДКАСТИ
КІБЕРСПОРТ
РЕДАКЦІЯ
Локалізація
Київ
Мова сайту
Мова сайту
Стандарти НАТО, пам’ять до сотого покоління і нові вакансії: що відбуватиметься в Україні після перемоги
Стандарти НАТО, пам’ять до сотого покоління і нові вакансії: що відбуватиметься в Україні після перемоги
Автор
Дата публікації
16:55, 01.01.23
Перегляди
16к
Час на прочитання
11 хв
Стандарти НАТО, пам’ять до сотого покоління і нові вакансії: що відбуватиметься в Україні після перемоги
Колаж. Україна після перемоги

ППО, танки та артилерія – насамперед
Першим, кого ми спитали про це – став військовослужбовець зі східного напрямку. Багатьом українцям саме він, Ігор Фльорко, запам’ятався тим, що їв чіпси на тлі стріляючого по окупантах “Града”. Цей момент був знятий на відео на околицях Попасної, а скріншот став “вірусним” – це обговорювали не тількі в Україні, а й за кордоном. Сам Ігор тоді про цю подію сказав, що головною метою було показати те, з якою байдужістю українські захисники нищать ворога та як потужно працює наша артилерія.

Військовослужбовець Ігор Фльорко. Фото: сторінка І.Фльорко в соцмережі
Зараз, коли війна йде вже 10 місяців, Ігор розповів про своє бачення України, яка переможе.

Читайте також: Нові атаки РФ вже скоро: Екстрасенс назвав найнебезпечніші міста та дні

Олександр Коваленко, військовий експерт. Фото надано О.Коваленком
“Досить реалістичний сценарій – це вихід на кордони 1991 року. Росія з кожним днем стає слабкішою. Якщо ми не зробимо цього зараз, то вже ніколи не зможемо перемогти і звільнити всі наші території. Або зараз, або ніколи”, – каже експерт.

Окремо Коваленко ділиться думкою щодо облаштування кордону.

До цього додає, що Росія – це потенційна загроза на роки. Навіть після перемоги.

“Пам’ятатимо до сотого покоління”
Мер міста-героя Бучі Київської області, Анатолій Федорук, відповідаючи на наші питання, робив помітні паузи.

Мер Бучі Анатолій Федорук. Фото: сторінка А.Федорука в соцмережі
“Одним реченням відповісти складно. В мене стверджувальна позиція про те, якою стане Україна після великої перемоги. Стане вона країною, якою будуть пишатися всі громадяни, незалежно від віросповідання, від того, де народились, які мають симпатії чи антипатії до влади. Ті, хто вимушено залишив свої домівки, будуть прагнути повернутись”, – каже міський голова Бучі.

Вакансії після перемоги
Одразу про декілька нюансів стосовно вакансій та безробіття розповіла нам експертка ринка праці Тетяна Пашкіна.

Тетяна Пашкіна. Фото: сторінка Т.Пашкіної в соцмережі
“Вкрай важко зрозуміти, як довго ми будемо долати результати цих проблем через важкість протікання військових дій. Є негативний варіант: коли виявиться, що все затяглось занадто довго, велика кількість людей виїхала, працевлаштувалась за кордоном та поки не буде повертатись. Можлива ситуація, коли в Україні буде досить довго велике безробіття через те, що важко підніматиметься економіка. Ті бізнеси, які намагались “протягнути”, працюючи на генераторах, вони можуть не витримати. Є таке, що малий та середній бізнес трошки відмирає через те, що не має фінансової “подушки”. Банкрутують не тільки підприємці, але і їх наймані працівники. Ця ситуація можлива до тих пір, поки не знайдеться резерв зусиль, завдяки яким можно буде оговтатись”, – каже Тетяна Пашкіна.

Але, за її словами, звісно, є і оптимістичний варіант: коли Україна отримали багато допомоги від західних країн, перемогла сусіда і починає відновлюватись, отримуючи репарації, волонтерську підтримку.

“Звісно, є варіант, коли ринок праці почне зростати. Наприклад, зараз трошки “просіла” сфера гостинності. На півдні простоювали пансіонати, бо не було курортного сезону. В середньому структура ринку не змінилась. Наприклад, продавці як були потрібні раніше, так потрібні і зараз. Коли ринок стане мирним, то буде збільшена кількість вакансій. Можливо, тимчасово буде додана велика кількість реноваційних вакансій. Наприклад, будівельних спеціальностей”, – додає вона.

За її словами, в цьому році центри зайнятості пропонували багато вакансій в сільському господарстві.

“Чоловіки пішли в ЗСУ, жінки поїхали в іншу сторону, з’явились вакансії”, – пояснює експертка.

Є і такі галузі, де ситуація протилежна в залежності від географічного розташування. Наприклад, готельна сфера “просіла” в таких містах як Харків, Суми, половині Дніпра та на всій східній частині.

“На заході України ситуація геть протилежна. В жовтні цього року в західних областях України бронювань по внутрішньому туризму було вдвічі більше, ніж минулого року. Є ситуація, коли навіть по Одесі завантаженість була 60%-90%. Тренд, на якому я хотіла б наголосити – окрім реновації будівель, земель та доріг, нам потрібно підтримати багатьох людей, які перебували в стресі, які поїхали. Вони потребуватимуть дуже серйозної медичної, психологічної підтримки”, – каже Тетяна Пашкіна.

До цього вона додає: “Я б дуже хотіла, щоб країна вкладалась в освіту. Діти, які навчались в Європі, можуть порівняти тепер закордонну систему з нашою. Невідомо, яка краща, а яка гірше, але підходи у мам та дітей будуть іншими. Або наша освіта буде реагувати, або мами будуть знати, куди їхати, та, відповідно, можуть позбавити країну суттєвої кількості молоді, якої нам недостатньо вже зараз”.

Економіст: одних грошей замало

Експерт в галузі економіки Олег Пендзин наголошує, що лише одних грошей для відновлення країни буде недостатньо та пояснює, чому саме.

“Коли ми кажемо про те, якою буде Україна та стратегія економічного відродження, повинні розуміти, що наші керівники постійно кажуть про необхідність сотен мільярдів доларів інвестицій. При цьому забуваємо про одну важливу умову – повинні бути робочі руки, які будуть створювати валовий внутрішній продукт”, – каже Пендзин.

І наводить такі цифри: “Економіка України мала 200 мільярдів доларів ВВП на рік. На ці 200 мільярдів ми отримували максимум 2,5 мільярди – 3 мільярди інвестицій. Зараз у нас близько 120 мільярдів ВВП. Коли ми кажемо про відновлення економіки України, одних грошей замало. Треба розуміти, як вони будуть освоєні. До війни в Україні було близько 40 мільйонів населення, офіційно виїхали 7,2 мільйони. Якщо враховувати, що в основному виїхали жінки та діти, то виникає питання про те, де будуть возз’єднуватись родини. Існує величезний виклик для влади створити умови для повернення людей. Від базових речей залежить те, що буде з економікою”.

Мешканка Херсона: “Щоб сандалів від них не лишилось”
Своєю чергою, мешканці деокупованих міст також висловили свою думку щодо того, якою вони бачать Україну після перемоги. Радниця міського голови Херсона Галина Ляшевська днями написала на своїй сторінці в соцмережі зворушливий пост про те, якою для них була деокупація та якою вона особисто бачить Україну після вигнання окупантів з інших територій країни.

“Одного разу все це скінчиться. Хоча б тому, що один мудрий єврей ще жодного разу не помилився: все проходить”, – написала Ляшевська та продовжила:

“І дай Бог нам після всього пережитого не забути про головне. По-перше, раніше я сумнівалась, а тепер впевнена: мені б хотілось, щоб наша країна взяла курс на мілітарізм. Так, я як і раніше хочу займатись на траві йогой, тримати свої аскези та читати книжки. Але робити це я тепер бажаю, точно знаючи, що моя країна до зубів озброєна новітньою технікою, якимись хр* знає якими страшними ракетами, танками, військовими супернаворотами і т.п. Нехай все це стоЇть накрите чохлами через непотрібність, а наші військові нехай вальяжно загорають на пляжах…але в потрібний момент я хочу, щоб все це яяяяяк лупануло по тим, хто захоче ще раз до нас сунутись. Щоб навіть сандалів, що димлять, він них не лишилось.

А взагалі я за мир та гармонію, так.

Не дай Боже після закінчення війни мені забути, які в нас люди. Ми не вижили б тут, якщо у нас не було б одне одного. Мої сусіди, друзі, колеги, гарні знайомі, а іноді і просто випадкові перехожі…ви завжди з’являлись в потрібний момент і я не хочу забути цього навіки. І мені подобається, як нас називає один популярний блогер – херсончата. Мммм…херсончата. Гадаю, це треба узаконити.

Я хочу завжди пам’ятати про те, як налякали мене і ця війна, і окупація з повним містом чужих людей. В однієї з релігій є таке трактування: мовляв, для Бога в більшому ступені важливий навіть не сам вчинок, а мотивація до нього. Я зараз дуже поверхнево, але іншими словами: вбити – не завжди непробачливий гріх, якщо це зроблено для того, щоб захистити, очистити від зла і т.д. Так що це дуже важливо – хто за що воює. І я рада, що наші б’ються не за чужі унітази, шмотки і красиву жіночу білизну, не розстрілюють сплячих людей в беззбройному місті. Я вірю, що, захищаючи свій народ, кожен воїн стає чистішим. А також я сподіваюсь, що всіх наших кривдників у Врат в світ інший с величезною дубиною будуть зустрічати великий Леонід Биков, який народився в Донецькій області, Володимир Висоцький, чий батько воював за Україну, Микола Гоголь, який оспівував українців та нашу землю, та всі-всі-всі, хто народився, виріс та все своє життя обожнював Україну. Будучи наслуханою про характери цих людей, я щиро не заздрю тим, хто Там їм попадеться.

Я раніше і салюти не любила, а тепер вважаю, що їх треба зовсім заборонити. Не для нас ці звуки більше.

Напевно, я завжди буду пам’ятати той момент, коли вперше після окупації побачила солдатиків ЗСУ в Херсоні. Вони мене теж побачили. А точніше, мій розкритий клюв. Тому що я дивилась на них так, наче в черзі до каси “Сільпо” побачила Ілона Маска.

Очам своїм не повірила. Вони здались мені просто якимись величезними та нереально красивими. Вони і насправді виглядали на мільйон – обмундирування, машини, зброя, різні аксесуари (жовті окуляри, рукавички і т.п.). один з них помітив, що я зависла в повітрі і широко посміхнувся: “Слава Україні! Свої, не бійся!”. Милий, да я не боюсь, я охр*…

І так, треба на законодавчому рівні зобов’язати наших чоловіків ходити у військовій формі. А ви, дурні такі, не відмовляйтесь…Бачили б ви себе в неї нашими жіночими очима…”

Популярні дописи:

Читайте також: