Уся лінія фронту на північний-захід від тимчасово загарбаного Донецька, тепер здригається через потужні розриви.
Пише - джерело.
Мар’їнку, що фактично межує із західними околицями Донецька, російська артилерія, без перебільшення, стирає з лиця землі. Ворожі мінометно-артилерійські обстріли там затихають, лише коли росіяни змінюють позиції своїх батарей та поновлюють боєкомплект. Середмістя ворожі снаряди вже фактично знищили. Українські воїни тримають оборону, і не тільки відбивають атаки, а й самі майстерно “мінусують” ворожу піхоту та техніку. Але “озброєних тарганів” справді дуже багато. Серед усього того пекла, дотепер залишаються й намагаються вижити чимало цивільних жителів.
Уся лінія фронту на північний-захід від тимчасово загарбаного Донецька, тепер здригається через потужні розриви.
Мар’їнка вся у вогні, над містом здіймається величезні хмари чорного ядучого диму. Так окупанти вдарили із реактивних систем залпового вогню касетними боєприпасами.
За мить до удару, група українських військових автівкою саме вирушила у середмістя. «Коли в повітрі йдуть розриви, воно таке відчуття, як зірки спускаються з неба, з серпанком таким. І падаючи, воно підпалює все», – каже боєць.
Смертоносні снаряди десятками ще з повітря, підпалювали та руйнували житлові будинки. Ті, хто пережив рашиську атаку, твердять: то був – фосфор. Воно ж запалюється із взаємодією з киснем. Його не загасиш, воно горить, горить, без кінця горить», – кажуть свідки.
Довкола лягають міни, прилітають ракети й свистять артилерійські снаряди, а мешканка Красногорівки на своєму ровері не поспішає. Олена запевняє, що за понад 8 років війни пережила усякого. «Вісім років живемо тут, ми це вже проходили в 14-15-му. Коли сильніше – коли слабше», – каже вона.
Жінка твердить, погляди місцевих у дуже неоднорідній Красногорівці війна, геть не змінила. Тут, як і раніше, вистачає “ватних” симпатиків “руського міра”. Та більшість жителів, просто не хочуть, чи бояться виїжджати за межі містечка, навіть, аби врятуватися від рашиської артилерії.
«Хати погоріли, нема куда йти. Хата склалась, як і не було. Нічого не зосталось, окрім цього пса», – каже місцева мешканка.
Вона – Карі! Народилася на Закарпатті й до Мар’їнки її привезли, аби була улюбленицею місцевої дівчинки. Тепер, собаку з рук не випускає бабуся.
Тут є школа та і та вже поранена добряче, але геть немає учнів. І чергова доба у Мар’їнці не принесла жодних змін. Нині білий день і саме середмістя укотре обстрілює артилерія.
Середмістя Мар’їнки, нині – суцільна руїна. Уся центральна вулиця – з крамницями, ятками, споруда поліції та митниці – геть зруйновані. Навіть куполи церкви не оминуло рашиське смертоносне залізо.
Більшість цивільних, ті, хто залишається у фронтових містах – практично перебралися жити у підвали та погреби. Де-хто, ніби кидаючи виклик реальності – намагається максимально дотримуватись звичного розпорядку. «Коли ось так все літає, то приблизно орієнтуєшся звідки – куди. Тому ми копаємось на городах, роки будуть важкими. Намагаємось якось вижити», – кажуть місцеві.
От тільки виживання, під майже, безперервним вогнем рашиської артилерії, у фронтових містечках та селах Донеччини, стає чим далі складнішим. «Зараз противник не дотримується ніяких правил війни. Те, що робить з мирним населенням – то взагалі жах», – каже військовослужбовець ЗСУ.
РОСІЙСЬКА АРТИЛЕРІЯ СТИРАЄ З ЛИЦЯ ЗЕМЛІ МАР’ЇНКУ, ТА УКРАЇНСЬКІ ВОЇНИ ТРИМАЮТЬ ОБОРОНУ
Високоймовірно, що найближчим часом, ситуація, ще більше ускладниться. Рашиське кодло на чолі з кремлівське маніяком, вочевидь, готуються до вирішальної битви, на Сході. За таких обставин, чи не єдиний шанс – вижити, виїхати за межі “червоної зони”. Хоча би до моменту настання, української перемоги.
Популярні дописи:
Поділіться інформацією з іншими ↓↓↓