Виконуючий обов’язки головного сержанта медичної роти 10 окрема гірсько-штурмова бригада «Едельвейс» головний сержант Андрій Гусак із позивним “Панда” родом із Івано-Франківщини.
Але понад 10 років він дуже рідко буває на Малій Батьківщині, адже захищає Велику Україну на фронтах російсько-української війни.
У “Панди” в цивільному житті було все, як і в усіх інших мирних українців. Рідний дім, школа, потім коледж програмування, Інститут дизайну в м. Івано-Франківську.
Все змінилося, коли перші путінську “зелені чоловічки” своїми брудними чобітьми почали занапащувати нашу Вітчизну. Вже у серпні 2014 року він пішов в армію, спочатку потрапив у піхотний підрозділ, тож набув достатній досвід боротьби з російськими окупантами.
А після повномасштабного вторгнення ворога на посаді головного сержанта медроти “едельвейсів” особливо чітко усвідомив у цьому вкрай важливому підрозділі: потрібно постійно вдосконалюватися.
“Враховуючи, що в нас просто офігенний колектив, який іде назустріч будь-якій розумній ініціативі, то це було просто. Тобі все покажуть, розкажуть, навчать”, – переконаний.
В цьому також немала заслуга командира медроти з позивним “Птаха”, військових медиків “Страйкера”, “Консула”, “Паляниці” та інших. Вони представляють, здебільшого, захілноукраїнські території, а загалом усю країну.
Та на початках справді було непросто. Особливо військовим медикам дошкуляла відсутність стабільного зв’язку. І неможливість повністю контролювати ситуацію дещо пригнічувала. Але рук ніхто не опускав! З допомогою командування з’єднання всі проблеми поволі вирішилися.
“Панда” пригадує один із епізодів:
“Приїхали ми в ту Пісківку. Темрява. Ми на фарах. А в сусідньому кварталі, виявляється, вже пі**ри стріляють, йде запеклий стрілецький бій. Усі фіг***ться, крики… Знайшли ми наших хлопців, хоч і без зв’язку, вивезли. Зараз інша ситуація: будь-що сталося, і одразу “Альо! ”.
Щоправда, побратими жартома додають: от якби ще на всіх машинах старлінки були, то тоді справді все б працювало, як швейцарський годинник.
Вирішилося питання і щодо гідного приміщення. Якщо раніше поранених воїнів бригади тут приймали буквально з коліс, то наразі в підрозділі є обладнане всім необхідним приймальне відділення. Тож допомогу бійцям надають у належних умовах.
Є ресурс, щоб усе зробити максимально правильно. І хлопці це підтвердять. Тим паче: що не може забезпечити держава, те надають волонтери. І цей унікальний український досвід працює системно та ефективно.
Чи потрібно “підсвічувати” тему надання медичної допомоги пораненим?
“Панда” переконаний:
“Дуже важливі речі, які ми тут робимо, якщо їх не показувати українцям, то люди нічого і не знатимуть. Як казав мій дуже добрий товариш, люди сприймають бойовий контент по-різному. І це цілком природньо. А от медичний контент вони сприймають завжди позитивно, бо з власного досвіду знають: порізав пальчика, замотали бинтом, і буде тобі щастя. І хоча на війні зовсім інші ушкодження, тему порятунку життя та здоров’я військовослужбовців цивільне населення, і військові також, сприймають добре. Тому медійність і матеріали в соцмережах на всі теми, які корисні для Сил оборони України, потрібні і важливі!”.
А ще в головного сержанта є захоплення: любить фотографувати. На війні це хобі напряму залежить від ситуації. І – від натхнення. Колись, можливо, зробить персональну виставку. Хоча визнання вже є: недавно був міжнародний конкурс репортерського фото. Гран-прі Андрій Гусак не здобув, але перемогу в номінації на тему російського вторгнення в Україну виборов.
“Коли є хобі, це кльово. Бо ти починаєш працювати і мислити по-іншому, творчо. Є речі, які надихають. Є речі, які пригнічують. Але коли ти служиш у підрозділі разом з людьми, крутість яких просто зашкалює, ти розумієш, що є кому Україну обороняти, і є кому, де і чим допомогти бійцям, коли вони цього потребують!”, – говорить “Панда”.
І додає:
“Мій побратим Олег правильно каже: “Якщо працюєш, то працюй на Українську Перемогу. І якщо навіть лежиш, то лежи, але головою в сторону Бахмута!”.
Головний сержант медроти вірить у Перемогу, робить для її досягнення все, що від нього залежить. Йому є куди повертатися, є до кого і є для чого. Хоча мама не дочекалася (померла у 2022 році), вдома у нього батько, дружина і двоє доньок. Тож на фронті бійці-“едельвейси” зараз насамперед для того, щоб цивільні люди могли реалізувати свій потенціал, у першу чергу, також в ім’я Перемоги.
І для цього з’єднанню потрібне молоде, вмотивоване та належним чином підготовлене поповнення. Зрозуміло, що переваги цього правильного вибору для майбутніх воїнів очевидні. 10 ОГШБр вміє воювати: навчилася знищувати ворога та знає, як зберегти свій особовий склад навіть під час виконання найскладніших бойових завдань! Тут дбають про родини військовослужбовців, шанують світлу пам’ять полеглих Героїв, не забувають про ветеранів, надають належну духовну опіку. Завжди поруч – однолітки та земляки!
Тож якщо тобі від 18 до 24, тоді це для тебе: чіткий термін служби, реальний досвід, гідний заробіток та підтримка від держави по завершенню!
Спеціальна пропозиція: 18-24.army.gov.ua
Детальнішу інформацію щодо рекрутингу нададуть безпосередньо у бригаді за тел. 0504343406.
10 ОГШБр – справжня міць!
10 ОГШБР – переможці!
Відділ зв’язків з громадськістю управління комунікацій Оперативного командування “Захід” Сухопутних військ Збройних Сил України.
Фото відділення комунікацій 10 Окремої гірсько-штурмової бригади “Едельвейс” та з особистого архіву “Панди”.
Оперативне командування “Захід”
The post Мистецтво рятувати життя: історія головного сержанта медроти з Франківщини appeared first on Місто.
Популярні дописи:
Поділіться інформацією з іншими ↓↓↓