Москва вміло грає: як у світі борються з рукою кремля

Наталя МОСТОВА

Обмеження бізнесу і бойкот товарів, демонтаж радянських пам’ятників, протидія пропаганді – у світі боряться різними методами з російським впливом. Хоча багато хто виявися не зовсім готовим до нових викликів, які змусили переформатувати звичний спосіб життя.

Декомунізація

Після вторгнення росії в Україну в багатьох східноєвропейських країнах з новою силою спалахнула дискусія щодо подальшої долі пам’яток радянської доби.

Чи не найактивніше продовжилася декомунізація в країнах Балтії. У листопаді 2022 року журналісти писали, що в Латвії за кілька місяців демонтували 120 об’єктів, які прославляли радянську владу.

Робоча група щодо радянських пам’ятників при державній канцелярії Естонії рекомендувала знести або замінити 244 із 322 монументів на території країни. 56 монументів майже одразу демонтували. Ще 74 радянські пам’ятки визнали нейтральними. Учасники робочої групи порадили зберегти кілька радянських пам’яток, наприклад меморіал Тахумарді на острові Сааремаа і розташовану поруч братську могилу, де поховані 330 бійців, які загинули в роки Другої світової війни.

Також демонтували меморіал з танком Т-34 у місті Нарва. Питання під особистий контроль взяла прем’єр-міністр країни Кайя Каллас. Це пов’язано з тим, що у місті проживає близько 97% російськомовного населення, і перенесення могло б викликати масові протести. На щастя, все минуло швидко та мирно, хоча на час демонтажу танка на певний період довелося закривати прикордонний перехід з російським містом івангородом.

У Литві вже у липні 2022 року розпочався демонтаж меморіального об’єкту на місці поховання радянських солдатів. Єдине, що лишається від колись скульптурної групи, – імена полеглих радянських бійців. Раніше експерти з міської адміністрації виступали за видалення лише таких частин, як меч чи п’ятикутна червона зірка.

У серпні 2022 року в Гельсінкі демонтували монумент «Мир у всьому світі», який радянський союз подарував Фінляндії у 1989 році. Сама ця пам’ятка є однією з багатьох копій оригінальної скульптури, й Гельсінкі був єдиним містом за межами колишнього СРСР, де стояла така копія. Вже тоді це викликало суперечки, а 1991 року студенти навіть вимазали частину цієї скульптури смолою та пір’ям. Крім того, приблизно через дев’ять років вчинили невдалу спробу підірвати цей подарунок радянської спадщини.

Комунальники завантажили 6,5-метрову скульптуру на баржу та відправили її на склад міського художнього музею. Місцева влада пояснила це рішення реорганізацією вуличного дорожнього руху, і згодом на місці пам’ятника з’явився тротуар. Неформальною причиною знесення стала російсько-українська війна.

Темпи демонтажу пам’ятників радянським солдатам у Польщі, які були доволі високими у 2022 році, наразі відчутно сповільнилися, як розповідає Ігор Усатенко, керівник української редакції в Польському Агентстві Преси. Упродовж першого року від початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну в Польщі демонтували щонайменше 11 монументів. Ще близько двох десятків меморіальних об’єктів і досі залишаються в публічному просторі середніх та великих міст, і їх буде доволі складно демонтувати. Попри дію закону від 1 квітня 2016 року про заборону пропаганди комунізму або іншого тоталітарного ладу через використання назв та символіки, останнє слово – за місцевими органами влади. 

Як пояснили в Інституті національної пам’яті Польщі, часто меморіали радянським солдатам місцеві сприймають або як відсторонені мистецькі об’єкти, або як елементи садово-паркового мистецтва. Нерідко певні радянські маркери, як-от червоноармійська зірка чи будьонівка на голові в бронзового чи бетонного солдата, уже усунули, що, відповідно, призвело до того, що пам’ятник починає сприйматися інакше, наприклад як меморіал борцям за вільну Польщу.

Бізнес

Минулий рік виявився доволі продуктивним в обмеженнях російського бізнесу на різних рівнях. 

Торік у лютому Латвія на законодавчому рівні заборонила імпорт російського зерна та вимагала вжити такі заходи і ввести санкції проти російського експорту в ЄС на загальноєвропейському рівні, оскільки таку продукцію можна замінити товарами з України.

Міністр сільського господарства Латвії Армандс Краузе зауважив, що спільна сільськогосподарська політика ЄС потребує уточнення, оскільки з часів її останнього перегляду у 2021 році багато змінилося, і наразі Європа має війну на порозі. Україна, наприклад, не може доставляти зерно в Африку, де є країни, які його гостро потребують. А з березня Латвія остаточно заборонила ввезення овочів, фруктів та зернових з росії.

З 12 вересня набули чинності посилені санкції США в IT-сфері, що забороняють американським компаніям надавати будь-яким юридичним особам у російській федерації послуги з ІТ-консалтингу, проєктування, підтримки та хмарних сервісів, пов’язаних з управлінням підприємствами, проєктуванням та виробництвом.

Низка провідних IT-компаній вже оголосила про повний вихід з російського ринку, щоб уникнути вторинних санкцій. 

Ще 9 вересня для росіян став недоступним сервіс Notion, який використовувався для організації роботи та управління проєктами.

Також Google заблокував реєстрацію нових акаунтів за російськими номерами та позбавив російських блогерів можливості отримувати дохід через AdSense.

Компанія Microsoft розпочала відключення російських користувачів від своїх хмарних сервісів.

У грудні Рада Європейського Союзу вперше в історії запровадила обмежувальні заходи проти 16 фізичних та трьох юридичних осіб, відповідальних за дестабілізаційні дії росії за кордоном.

У вересні 2022 року за даними соціологів 72% поляків виступали за бойкот будь-яких підприємств, які мали бізнес з росіянами чи допомагали їм обходити санкції, а 80% виступали проти будь-якої економічної співпраці з країною-агресором. Респонденти декларували свою готовність у разі потреби відмовитися від товарів світових виробників-гігантів, які не поспішали виходити з російського ринку. Утім, як виявилося, більшість споживачів насправді не були готові відмовитися від цілої низки товарів, до яких звикли.

«У політичному плані Польща аж ніяк не проросійська країна, і тут геть не вигідно електорально сповідувати позицію, яка була б прихильною до москви, – каже Ігор Усатенко. – Хоча після короткого та зворушливого періоду взаємного зближення проукраїнська позиція в Польщі теж стала дуже непопулярною».

Причин, чому так сталося, кілька, утім серед найвагоміших можна виділити втому і від війни, і від біженців, а також входження Польщі у великий електоральний цикл, за словами керівника української редакції в Польському Агентстві Преси.

У жовтні 2023 року тут обирали парламент,  у квітні  проводили місцеві вибори, торік у червні були вибори до Європейського парламенту, а цьогоріч на травень запланований перший тур президентських виборів. Майже кожен значущий учасник виборчих перегонів був цілком не проти, аби якимось чином політизувати українсько-польські відносини, згадуючи, зокрема, теми дражливого минулого, «однозначно хибної» історичної політики Києва або ж «шкідливого» сільськогосподарського експорту з України. Інструменталізація цих тем у публічній риториці була покликана заробити собі електоральні бали.

У січні цього року Сполучені Штати заявили, що запровадять одні з найжорсткіших санкцій проти російської нафтової промисловості, які призведуть до зростання світових цін на нафту на 3%. 

Велика Британія слідом за США запровадила санкції проти двох російських нафтових гігантів – «Газпром нефть» та «Сургутнефтегаз». Ці енергетичні компанії видобувають понад мільйон барелів нафти на день – на суму приблизно 23 млрд доларів на рік за поточними цінами. Прибуток цих двох компаній поповнює військову скарбницю РФ.

У розслідуванні «Радіо Свобода» йшлося, що попри все російські бізнесмени використовують різноманітні схеми, щоб обійти західні санкції. Найперше – це обхід санкцій через інші країни, зокрема використовують механізми як постачання якихось товарів з Європи.

З Європи замовляють постачання, припустимо, до Казахстану чи Киргизстану. Це країни, які не мають спільного з Європою кордону, не мають виходу до морів, тому потрібно доставляти сушею, і постачання якогось товару відбувається через територію росії. Відповідно цей товар, коли заходить до росії, просто розчиняється там і зникає. І практично неможливо щось довести, бо це єдина територія митного Євроазійського союзу. Тобто вантаж їхав до Казахстану чи Киргизстану і, на жаль, там зник.

Аналітик Стокгольмського центру досліджень Східної Європи, німецький політолог Андреас Умланд розповів, що, до прикладу, торгівля Німеччини з Киргизстаном за останні роки виросла у 15 разів. Це можна пояснити тим, що з Киргизстану товари йдуть далі до росії.

Пропаганда

Професор Інституту глобальних питань Лондонської школи економіки Пітер Померанцев в одному з інтерв’ю зазначав, що з 2014 року російська пропаганда змінилася. Досі вона намагалася грати в багато хитрих ігор зі світом та російською аудиторією, прикидалася, носила різні маски, говорила різними мовами. А з 2022 року вона більше не приховує, що це диктатура, і заявляє, що їй байдуже, хто і що про неї думає.

Для розповсюдження російської пропаганди кремль використовує державний фонд правового захисту «Правфонд», який діє в 48 країнах Європи та світу. Про це повідомляло видання The Guardian із посиланням на джерела в європейській розвідці. За даними журналістів, документи свідчать про те, що фонд фінансує пропагандистські сайти, орієнтовані на європейців, а також найняв низку колишніх офіцерів розвідки як керівників операцій у Європі. Крім того, місцеві партнери «Правфонду» отримали мільйонні державні субсидії від кількох європейських країн, де фонд має місцеві відділення.

У Латвії Національна рада з електронних ЗМІ прийняла рішення про заборону з 9 червня 2022 року трансляції 80 російських телеканалів, які залишилися та які ще можна було дивитися на території Латвії.

30 країн у Європі припинили мовлення російських пропагандистських каналів Russia Today та Sputnik. 

У квітні 2024 року в офісах Європарламенту в Брюсселі й Страсбурзі пройшли обшуки в рамках розслідування у справі про просування російської пропаганди. Вони відбулися на робочих місцях і в будинку співробітника Європарламенту. У повідомленні бельгійської прокуратури йшлося, що особа, в якої робили обшуки, могла відігравати важливу роль у зв’язках деяких євродепутатів з виданням Voice of Europe, яке Євросоюз включив у санкційні списки за поширення кремлівських наративів і дезінформації про Україну.

Прокуратура Бельгії почала розслідування звинувачень у втручанні РФ у роботу Європарламенту після того, як чеська розвідка викрила шпигунську мережу, яка використовувала євродепутатів для поширення кремлівських наративів.

Щодо Польщі, то, як розповідає Ігор Усатенко, москва вміло грає на непорозуміннях Києва та Варшави, запускаючи наративи, які  найефективніше спрацьовують в польській провінції. Саме в цій місцевості російські фейки лягають на усталені стереотипи та упередження.

Серед найбільш поширених – розмови про те, що, мовляв, через значну кількість українських біженців поляки змушені довго вичікувати в черзі на візит до лікаря. 

До сезонних наративів  належить фейк про чергову нову хвилю українських біженців, скажімо, 150 тисяч українців перетнули польський кордон за одну добу. Та насправді в сезон зимових свят це абсолютно звична кількість. Польські прикордонники, звісно, спростовують дезінформацію, проте вона все одно поширюється стрімко в соцмережах. 

«Наративи про невдячних українців та високі витрати з державного бюджету на їхнє утримання за три роки теж вже стали майже класичними, – додає керівник української редакції в Польському Агентстві Преси Ігор Усатенко. – Правда ж є такою: у 2023 році частка українців у зростанні польського валового внутрішнього продукту склала від 0,7 до 1,1 відсотка».   

Проте «найуспішніше» російські пропагандисти експлуатують тему «українців-бандерівців» та Волинської трагедії.

Декотрі антиукраїнські інформаційні вкиди доходять до рівня максимальної нісенітниці. Скажімо, про те, що найпопулярнішими іменами серед новонароджених у Польщі тепер стали Тарас, Степан та Богдан, а українки нібито народили в Польщі більше дітей, аніж польки. 

Що ж до пропагандистських російських каналів, то їхнє мовлення в Польщі заборонили ще у 2022 році. З іншого боку, проросійську, а радше антиукраїнську, лінію в інфопросторі відстоюють популярні медійні особи й інфлюенсери, політики правого спектру та навіть центру. 

Попри це у Польщі чимало коштів та інших засобів Європейського Союзу й міжнародних інституцій спрямовують на протидію російській дезінформації, розвінчування міфів та проведення кампанії з медіаграмотності. Ефективно працює багато європейських та власне польських фактчекінгових організацій. 

The post Москва вміло грає: як у світі борються з рукою кремля appeared first on Місто.