Прикарпаття помалу виходить з карантину, тож Бліц-Інфо продовжує рубрику «Маршрут вихідного дня» – тут розповідаємо про цікаві місця, які зовсім поруч.
Якщо ви цікавитесь історією, чи просто любите природу – вам однозначно варто відвідати Тлумацький район, який славиться потаємними печерами, старовинними церквами та унікальними пам’ятками природи.
Дністровський каньйон
Це унікальний туристичний об’єкт, що лежить на території одразу чотирьох областей. Його лівий бік належить Тернопільській і Хмельницькій областям, а правий – Івано-Франківській і Чернівецькій. Каньйон недаремно визнано одним із семи чудес України. Його територія охороняється, тут зібрані численні об’єкти природно-заповідного фонду України, найбільшим із яких є Національний природний парк «Дністровський каньйон». Каньйон починається біля села Петрилів Тлумацького району Івано-Франківської області, а закінчується неподалік від села Трубчин Борщівського району Тернопільської області
Через те, що в Дністровському каньйоні вже давно сформувався особливий мікроклімат, весна тут настає на 1 – 2 тижні раніше, ніж на сусідніх територіях. Круті схили, покриті реліктовими лісами, печери і водоспади роблять Дністровський каньйон одним із наймальовничіших місць для відвідування. Окрім природних дивовиж, тут також багато пам’яток історії, культури і архітектури. Все це разом вабить до каньйону тисячі туристів із різних країн.
Водоспад “Дівочі сльози”
Диво природи знаходиться на околиці с. Ісаків. Входить до складу регіонального ландшафтного парку “Дністровський”. Його основою є мох, який упродовж століть ріс, відмирав і кам’янів, що спричиняло росту наступних нашарувань моху. Назва водоспаду походить від того, що краплини, які спадають, нагадують сльози.
У травні 2019 року травертинова брила, з якої стікала вода, повністю обвалилася і впала в Дністер. Втім, не все так погано. Джерело, яке наповнювало водоспад не пересохло, а на скелі розвивається нове покоління моху, яке, якраз і формуватиме травертин. Тож кожен з вас має унікальну можливість щороку спостерігати, як водоспад “Дівочі Сльози” відновлюється.
Остринський тризуб
Розміри рукотворного, найбільшого в Україні зображення герба України: висота – 19 м, ширина – 13 м, висота центральної частини – 25 м.
У 1992 р. його виклав місцевий житель, колишній воїн УПА Афанасій Панькович Козак на місці, де точились запеклі бої між українськими повстанцями сотні Пилипа Орлика та більшовиками, на відзнаку про вшанування пам’яті полеглих побратимів та річниці з Дня проголошення незалежності України.
Одаївський карстовий печерний комплекс
Кадастр Одаївського печерного комплексу налічує 17 печер. Особливість цих печер полягає в тому, що вони є вертикальними і вимагають від спелеотуристів володіння технікою і тактикою спелеологічних походів. Найвідомішими з них є: Вертикальна ( 192 м), Гниле Яблуко (134 м), Стрімка (131 м), Затишна-Бутиновича (110 м) та ін.
Також унікальними печерами на Тлумаччині є:
– Покутянка (Нежданна) – найдовша в Івано-Франківській області, – лабіринтового типу, довжиною 935 м. Являє собою систему тріщин та зал. В деякий період може бути затоплена на 90% площі. Досліджувалася Українською спелеологічною Асоціацією, але є інформація, що першим ці печери досліджував, описував та розкопував Адам Кіркор ще в 1874 р.
– Лісок (212 м)
– Думка – це невелика печерка, загальною довжиною ходів до 170 метрів, проте, коли стоїш перед величезним входом-галереєю, здається, що така галерея має тягнутись на багато кілометрів. Вона єдина горизонтальна з поміж інших, що входять у комплекс карстових Одаївських печер.
– Сталактитова (43 м) – нагарніша печера Прикарпаття, в якій зберігся унікальний для регіону сталагміт заввишки 1,5 м.
– Вузька Стежка (Данчиця-1) (38 м), Гостра Говдя (Данчиця-2) (20 м), Данчиця (Данчиця-3).
Церква Воздвиження Чесного Хреста у селі Одаїв
Дерев’яна церква, яка сьогодні прикрашає село, вважають, збудована у 1878 році як перша в селі. За переказами, церкву купили в селі Радча, Тисменицького району і перевезли в Одаїв. Церкву переосвятили на Воздвиження (у Радчі вона була під титулом Успіння). Спочатку церква була філіяльною парафіяльної церкви в селі Горигляди (на іншому березі Дністра), пізніше церкву приєднали до парафії села Долина.
У 1960-х роках партійні працівники радянської влади вивезли з інтер’єру церкви практично все майно. Відомо, що у 1992 році стіни надопасання церкви ще були кожуховані гонтами. Сьогодні церква є пам’яткою архітектури місцевого значення.
Церква стоїть на західній околиці села, під лісом, на терасі схилу. Маленька тризрубна одноверха церква з єдиною прибудовою – ризниця при північній стороні вівтаря. До речі, вівтар церкви орієнтований до північного заходу. Входи до церкви з півдня до нави і зі сходу до бабинця. Вікна у церкві замінили новими дерев’яними, що в наш час не характерно.
Пам’ятник загиблим льотчикам-випробовувачам
«Пілоти не вмирають, вони летять і не повертаються». Командир ескадрильї 145-го винищувального авіаційного полку, підполковник Панін і заступник командира ескадрильї, майор Щебренко допустили помилку в пілотуванні МіГ-29 УБ і розбилися поблизу хутора Грабичанка в грудні 1987 року.
Місцеві жителі розповідають, що палаючий літак летів зі сторони Гориглядів, де ледь не впав на школу.
Пам’ятник розташований на пагорбі, звідки відкривається чудова панорама на долину Дністра та покутські простори. Навколо весною рясно цвіте сон-трава та горицвіт.
Музей історії склозаводу та села Кутище
Музей історії склозаводу та села Кутище – об’єкт, створений самими мешканцями села. У музеї розміщені історико-етнографічні та культурні пам’ятки населеного пункту. Варто відзначити й унікальний природний ландшафт. Після відвідин музею можна прогулятися мальовничими куточками села Кутище, розташованого між двох гір.
Зібрані експонати розташовано в десяти залах двоповерхового будинку. Експозиція містить етнографічні матеріали про село і все, що конкретно стосується скляного заводу. Найбільший сегмент – релігійні реліквії, предмети побуту, одяг, ремісничі інструменти. Над однією кімнатою попрацювали особливо ретельно, відтворивши в ній інтер’єр житла кінця ХІХ – початку ХХ століття.
Перлина колекції – ікона Кутищенської Божої Матері (Одигітрії), створеної в 1766 році, і випадковим чином знайденої в старій дзвіниці. Мешканці села з особливою любов’ю ставляться до Кутище, адже саме з їх ініціативи було створено музей і зібрана колекція. Цікаво, що перша згадка про село датується 1419 роком, проте археологами на території населеного пункту було знайдено знаряддя праці пізнього палеоліту.
Популярні дописи:
Поділіться інформацією з іншими ↓↓↓