facebook

Коли і як закінчиться війна в Україні: усі можливі сценарії

Коли і як завершиться війна в Україні – сім ключових сценаріїв, починаючи від найменш можливих і навіть фантастичних на цьому етапі, закінчуючи тими, які цілком можливі вже 2024 року, назвав експерт Українського інституту майбутнього Ігор Тишкевич.

Пише - джерело.

В його доповіді йдеться, що бойові дії в Україні навряд чи припиняться протягом найближчих шести-семи місяців. Винятком можуть стати якісь “форс-мажорні” обставини, які докорінно змінять ситуацію в регіоні. Але навіть у такому разі йтиметься радше про заморожування, ніж про укладання миру.

Смерть Путіна
Одним з найбільш малоймовірних сценаріїв є смерть Путіна. Його Тишкевич називає сценарієм “чорного лебедя” для російської політичної системи. Оскільки зараз населення РФ не бачить “наступника”, зникнення “царя” призведе до певної розгубленості, а також до активної боротьби за владу між “вежами Кремля”.

Такий сценарій означає настання політичної кризи в РФ, але не означає миттєвого припинення війни. Можлива навіть короткочасна ескалація. Але він доволі швидко призводить до одного з варіантів мирного договору. Це може бути вихід РФ з окупованих територій, підписання якоїсь “дорожної карти деокупації” (наприклад Мінськ-3) або просто заморозка конфлікту.

Варіанти “воювати до поразки України” в разі смерті Путіна неможливі до закінчення боротьби за владу всередині РФ та зміцнення нового “царя”, тобто протягом чотирьох-шести років.

Мінусом для України буде те, що такий сценарій зніме необхідність подальшої військової підтримки нашої країни та актуальність членства в НАТО. Для частини європейських критиків прагнення Києва до Альянсу з’явиться “потужний аргумент” у вигляді змін усередині РФ та відсутності російської загрози.

Внутрішньоросійська криза перемкне частину уваги наших європейських партнерів на себе. Страх перед розпадом Росії може спричинити нові порції допомоги, які умовно можна назвати “новими ніжками Буша”. Тобто замість одного реципієнта для західних програм сприяння розвитку буде два – Україна та Росія.

Можливе гальмування євроатлантичної інтеграції, помножене на економічні проблеми зруйнованої війною країни, створює чудові передумови для розвитку політичної кризи в Україні з примарою “нового майдану”.

Поразка України
Поразка України – ще один малоймовірний, катастрофічний для нас сценарій. Він можливий у разі провалу фронту (наприклад, під час можливого зимового наступу РФ), краху економіки та зростання невдоволення громадян.

Такий сценарій уже не означає розвалу України, оскільки така перспектива не влаштовує жодного із зовнішніх гравців. Також він не означає приходу до влади проросійських сил, адже це неможливо на цьому етапі. Радше знайомий з новітньої історії “клаптевий” парламент, нездатний ухвалювати рішення за слабкого президента. І вже на наступному політичному циклі з’являється український аналог “Грузинської мрії”. Результат – Україна потрапляє до російської зони впливу за мовчазної згоди наших партнерів.

Станом на зараз цей сценарій вкрай малоймовірний, але відкидати його як абсолютно неймовірний – не варто, вважає Тишкевич. Принаймні приклад Грузії змушує бути обережними.

“Кордон 1991 року” або повна поразка Росії
Провал російського фронту та швидкий вихід Сил оборони України на кордони 1991 року – це також малоймовірний сьогодні сценарій, враховуючи ресурсну базу сторін, позаяк він однак можливий хоча б на тлі дестабілізації всередині самої Росії.

За такого сценарію Україна відновлює свою територіальну цілісність без додаткових умов і нав’язує РФ мирний договір на своїх умовах. Ми можемо отримати допомогу (зокрема компенсацію збитків від РФ) та гарантії вступу до ЄС і НАТО. Але на тлі провалу російської армії навряд чи наші партнери погодяться давати додаткові гарантії безпеки Україні. Членство в Північноатлантичному альянсі або його перспективи сприйматимуться необхідними й достатніми гарантіями.

Сценарій форс-мажору
Сценарій “заморожування” винесений із груп “можливі” або “неймовірні”. Це сценарій форс-мажору, за якого жодна зі сторін не отримує бажаного, а війна лише відкладається на майбутнє. Фактично йдеться про перемир’я, з якого можливий вихід до повноцінних бойових дій, переговорного процесу, аналогічного “Мінському”, або варіанту “38 паралелі”.

Умов настання сценарію декілька:

патова ситуація на фронті, коли ні та ні інша сторона не можуть досягти успіху, а ресурси близькі до виснаження. Ця опція буде можлива 2025 року або пізніше;
стихійне лихо чи техногенна катастрофа континентального масштабу, йдеться саме про масштаб, який зачіпає не лише Україну та Росію, а й низку прилеглих держав;
політична криза в одній із країн за бажання зберегти статус-кво з боку зовнішніх сил.
Цей сценарій не передбачає підписання повноцінного мирного договору і йдеться виключно про припинення вогню.

Читайте також:  Понад пів року вважали зниклим безвісти: На Івано-Франківщині попрощаються з полеглим бійцем Володимиром Токаруком

“Мінськ-3”
Один з імовірних у 2024-25 роках сценаріїв – це “Мінськ-3”. Умовою його настання є обмежений успіх однієї зі сторін на фронті без перспектив його розвитку, а також позиція більшості зовнішніх гравців на припинення війни.

В такому разі фіксується лінія зіткнення і формулюється якась дорожня мапа майбутнього політичного врегулювання, необов’язково можлива – в такій справі головне “процес”. Історія “Мінських угод” тому свідчення.

Цей сценарій практично гарантовано включатиме масштабну допомогу з боку західних партнерів на відновлення України. Поставить хрест (або поставить на паузу) на діалозі про вступ до НАТО принаймні до завершення мирного врегулювання. Питання євроінтеграції також ризикує бути загальмованим.

З іншого боку, є можливість зберегти хоча б мінімальні рівні військової допомоги та отримати нехай віртуальні (у вигляді загроз нових санкцій), але гарантії безпеки. Реалізація цього сценарію практично гарантує, якщо не миттєво, то протягом наступних трьох-чотирьох років настання політичної кризи. Відтягнути його термін можна буде лише побудовою автократії, але такі спроби закінчаться черговим майданом.

“38 паралель”
Суть цього ймовірного сценарію у фіксації лінії зіткнення і визнанні неможливості на цьому етапі звільнення території як мирним, так і політичним шляхом. Україна заявлятиме, що не відмовляється від територій, їх анексію Росією не визнаватиме більшість країн світу.

Однак це “невизнання” може бути схоже на невизнання анексії країн Балтії Радянським Союзом. Або, в найкращому для нас разі, форматом невизнання анексії Криму. Найгірший (найрізкіший для України) варіант – фінський сценарій визнання втрати територій.

Сценарій несе колосальні ризики виникнення політичної кризи у країні і він можливий під тиском наших партнерів із ЄС та США, які для компенсації внутрішньо-політичних ризиків, імовірно, будуть готові надавати значні пакети допомоги на відновлення країни.

“Корейський кейс” цікавий також тим, що збережуться рівні військової допомоги Україні та цілком імовірне отримання реальних гарантій безпеки, а також реальних перспектив швидкого членства в НАТО та ЄС.

Тактична поразка РФ
Це, можливо, найвигідніший для України сценарій, прийнятність якого побічно підтверджують топполітики країни, наприклад, заявами, що “повернення Криму можливе не лише військовим шляхом”.

Суть цього сценарію в тому, що Україна досягає суттєвих успіхів на фронті, причому йдеться не лише про звільнення частини окупованих 2022 року територій, а й про контроль частини окупованих 2014 року Криму чи Донбасу. Наприклад, вхід до степового Криму, оточення одного з великих міст “ЛДНР”.

Укладається угода, де передбачається реальний механізм деокупації інших територій. Відмінність від “Мінська-3” у тому, що:

Україна входить у переговорний процес із сильних позицій.
Передбачається механізм (і терміни) деокупації, а не “визначення майбутнього” (з певними особливими статусами) територій.
Цей сценарій не гарантує реалізації політичної складової, а отже, залишає ймовірність територіальних суперечок з РФ. Росія не виходить з війни розгромленою, але стикається із загрозою політичної кризи.

Факт усе ще сильної Росії зберігає військову підтримку України, створює передумови для вироблення реальних гарантій безпеки, а також гарантує підтримку у відновленні економіки. Водночас ризики внутрішньополітичної дестабілізації в нашій країні відносно невеликі – влада зможе показати реальну “картину перемоги”, що верифікується.

Цей сценарій є одним із найбільш прийнятних і для наших зовнішньополітичних партнерів. І це одна з причин, через які Кремль робитиме все можливе, щоб передумови для його реалізації не виникли найближчим часом.

Порівняння всіх сценаріїв
Це порівняльна таблиця всіх перерахованих вище сценаріїв, де зелений колірний код – гарантована наявність зазначеного результату/можливості, червоний – гарантована відсутність такого.

Як видно з таблиці, для України з реальних кращі два сценарії – “тактична поразка РФ” і “38 паралель”. З малоймовірних – повний провал РФ на фронті. Ці ж сценарії найкращі і для зовнішньополітичних гравців. Виняток – небезпека “38 паралелі” для країн Східної Європи. Адже якщо такий розділ буде можливий в Україні, немає гарантії такого повторення, наприклад, в Естонії.

Як терміни можливих розмов про формат миру, можна назвати весну 2024 року. До цього часу початок консультацій є малоймовірним: наші партнери оцінять здібності України щодо деокупації зайнятих Росією територій, Кремль зі свого боку може спробувати розпочати новий наступ (у разі мобілізації не менше 400 тисяч осіб), або щонайменше знищити українську економіку атаками на інфраструктурні об’єкти цієї зими.

Популярні дописи:

Поділіться інформацією з іншими ↓↓↓


Читайте також: