Історія загибелі 41-річної мешканки Петербурга Ганни під час хрещенських купань облетіла весь інтернет завдяки ролику, що з’явився в Мережі.
Пише - джерело.
На відео жінка, перехрестившись, стрибає в необладнаний ополонку, де її течією відразу затягує під лід. Вибратися звідти їй уже не судилося.
Тільки через 9 днів водолази знайшли тіло Ганни за кілометр від місця події. Так у рідних з’явилася можливість попрощатися з коханою мамою, дружиною, дочкою та подругою. Похорон Анни пройшов 1 лютого на Озерківському цвинтарі у Всеволожському районі Ленінградської області.
Одним із перших на засніжений цвинтар приїхав високий чоловік у чорному пальті — чоловік Ганни Дмитро (імена рідних змінені, — прим. ред.). Слідом потягнувся ряд гостей — зібралося дуже вузьке коло рідних (близько 30 осіб), ніхто зі сторонніх не знав про прощання — рідні тримали це в найсуворішому секреті.
Між людьми, що прибули, втрачено бродив 10-річний хлопчик Єгор. Це син Ольги, у якого на очах, зважаючи на все, і сталася трагедія. Несамовиті крики цієї дитини, що потрапили на відео, почула вся країна. Підбадьорити його намагався кожен скорботний: хтось безмовно обіймав, хтось поплескував по плечу, як дорослого і сильного, хтось просто плакав осторонь. Сам хлопець насторожено спостерігав за тим, що відбувається.
Поки всі збиралися з силами, на територію цвинтаря, долаючи далеко не маленькі кучугури, заїхав білий катафалк. З нього дістали білу лаковану труну. Тіло Анни пробуло у воді близько 9 діб, тож ховати жінку вирішили із закритою кришкою.
Анну відспівували у невеликій каплиці на цвинтарі. Перед цим майже всі гості підійшли, щоб востаннє доторкнутися нехай і не до самої жінки, але хоч до труни.
Відразу після відспівування всі вирушили до могили. На тлі білих кучугур невелику гірку з землі помітити було неважко. До неї вела чи не єдина на цвинтарі стежка, витоптана могильниками. Ховали Ганну в повній тиші, ніхто з присутніх не промовив жодного слова. Труну опустили в яму, і тільки після цього все дали волю сльозам.
Розчулених жінок заспокоювали обіймами і гарячим чаєм з валеріаною.
— Пий швидше! — крикнув один із гостей, простягаючи кухоль.
— Я не хочу, — не могла заспокоїтись жінка, ридаючи в хустку.
Першою покласти квіти на прикриту ялиновими гілками могилу підійшла заплакана жінка похилого віку, імовірно, мати Ганни. Великий букет червоних троянд прикрасив спустошений земляний горбок. За ним на могилу тут же посипалося безліч квітів: гвоздики, троянди, хризантеми. Поруч один за одним розташувалися вінки. «Пам’ятаємо. Любимо. Сумуємо. Від мами, брата та сестри».
Коли офіційну частину жалобної церемонії було закінчено, припарковані струнким рядом машини почали роз’їжджатися. Біля могили Ганни залишилися лише найближчі. Вони розгорнули невеликий столик і ще кілька хвилин поминали загиблу.
Популярні дописи:
Поділіться інформацією з іншими ↓↓↓