Ігор Маслов: «Я – не цензор, але переглядати дотримання вимог законодавства входить у мої обов’язки»

Тобто стало в десять разів менше?

Багато кого фізично й не було. Станом на кінець 2024 року ми маємо 89 зареєстрованих друкованих медіа, половина – це журнали, часто це журнали університетів, інша половина – це газети.

Газет стало менше?

Газет у нас і досі багато. Область втратила енну кількість видань – мінімум третину, коли пішов процес приватизації. Більшість газет були комунальними, коли почався процес реформування з комунальних у приватні, то позакривалися, бо не могли тягнути самостійно весь процес і виходити в друк.

Газети виходять як в Івано-Франківську, так і в районах, в них є місцева реклама, вони друкуються і розповсюджуються. Так, тиражі невеликі. Так, важко, всім важко, але рекламний ринок у 2024 році почав відновлюватися, і я це бачу.

Ви переглядаєте ці газети?

Так, мені присилають електронні примірники. Я – не цензор, я лише переглядаю примірники на дотримання вимог статті 37 закону про медіа, де йдеться про вихідні дані. Крім того, дивлюся, щоб уся реклама була ідентифікована.  

Гаразд, а якщо онлайн-медіа не зареєстроване, то воно може не ідентифікувати рекламу?

За законом всі мають це робити. Але онлайн-медіа, які не реєструвалися, іноді це ігнорують, а їх відслідкувати досить складно.

Онлайн-медіа – це єдині медіа, які реєструється за бажанням. Друковані медіа теж можуть не реєструватися, але в мирний час. А от у період воєнного стану друковані медіа зобов’язані мати реєстрацію.

Так виходить, що онлайн-медіа ми навіть порахувати не можемо?

Станом на кінець 2024 року в області зареєстровано 22 онлайн-медіа. Більшість – це сайти, але не всі. Маємо одну публічну сторінку у соціальній мережі «Фейсбук», її зареєстрували як медіа. І є один відеохостинг на «Ютубі». Все інше – сайти, які ідентифікують себе, як хочуть: портал, новинний сайт, онлайн-видання тощо. А от щодо не зареєстрованих, то це можуть бути сотні.

Особливо, якщо додати телеграм-канали. В Україні вони досить часто реєструються, а от в нашій області чомусь поки ніхто.

Що дає реєстрація?

Варто відзначити, що перший суб’єкт у сфері онлайн-медіа в Україні, який був зареєстрований відповідно до закону, – ТОВ «Редакція газети «Репортер», м. Івано-Франківськ. Рішення про його реєстрацію № 425 від 22.06.2023.

Першим зареєстрованим суб’єктом у сфері онлайн-медіа в Україні був «Репортер», в першій десятці – «Краматорськ-пост», що релокований в Коломию. То я питав їх тоді, чому вони реєструються, вони відповідали, що причиною є гранти. Будь-яка офіційна співпраця зараз без реєстрації неможлива.

Ще до кінця не працює, але починається тенденція, що акредитація журналістів теж відбуватиметься тільки для тих медіа, які мають реєстрацію. З часом стане абсолютно законно відмовити в акредитації журналістам, які працюють у медіа без реєстрації.

І давайте ще поговоримо про телебачення та радіо.

Усього в області 18 аудіовізуальних (тобто телебачення) ідентифікаторів, які працюють у 10 студіях, та 26 – аудіальних (радіо), які працюють у 13 радіокомпаніях. 

Ми одна з двох областей по Україні, які відповідно до досліджень Інституту масової інформації не втратили жодного медіа. Друга область – Львівська. І навіть навпаки – у нас приріст, бо рік тому у Косові відкрилася нова радіостанція.

Також рік тому «Західний полюс» виграв конкурс в Рогатині на частоти, і тепер вони є єдиним місцевим радіо в цьому регіоні. Там така територія була, шо трошки тягнув сигнал з Бурштина, трохи – львівське радіо, трохи – тернопільське. А тепер уже є своє.

До 2011 року у Рогатині були дві місцеві станції проводового мовлення, вони закрилися, і з того часу нічого не було місцевого.

Є цифри, чи слухають люди місцеве, чи всеукраїнське?

Цифр нема. Це завдання будь-якої студії – слідкувати за своїми рейтингами. Однак, рідко хто з місцевих замовляє такі дослідження, адже це дороговартісно. Проте я, в свою чергу, переконаний, що в нашій області в будь-якому населеному пункті і слухають, і дивляться місцеві медіа, бо як пропадає сигнал, то люди реагують у той самий день.

Зокрема, коли почали вимикати світло, то не всі мали змогу придбати генератори одразу, люди дзвонили миттєво з питаннями, куди зникло їхнє радіо. Зараз уже є генератори у всіх, тож цих проблем нема.

Іноді такі дослідження роблять київські рекламні агентства. Але найбільшим показником є рекламодавці – витрачати кошти на повітря ніхто не буде.

На що ви звертаєте увагу, коли аналізуєте місцеве телебачення та радіо?

Є план заходів. Ми аналізуємо кількість національного продукту, який транслюється в ефірі. Аналізуємо новини всіх на предмет гендерної тематики. Як наслідок, раз на пів року публікуємо інфографіку. Тут зважаємо на використання фемінітивів, на те, скільки чоловіків чи жінок у них присутні в опитуваннях або в сюжетах, тощо.

Також вносимо в моніторинг моменти, якщо бачимо стереотипне мислення. Зокрема, коли транслюється, що про кухню говорить лише жінка, а про спорт – лише чоловік. Доречно зауважити, що це лише моніторинг, який ми проводимо за розробленою методикою.  Це ні на що не впливає, там нема місць, що хтось на вищому рівні, а хтось на нижчому.

Також аналізуємо мовні квоти. Відповідно до законодавства, мінімальний показник україномовних пісень має складати 40%. В області ми маємо три радіостанції, де вмикають лише українську музику – це «Бойчук-студія», «Дзвони» та ТРК «Надвірна». Інші додають музику іншими мови, зокрема Євросоюзу, найбільше – це англійська, німецька, польська.

А загалом в області у нас крутять 57% україномовних пісень, тобто на 17% станції випереджають мінімальний показник. Щодо російськомовної пісні, то в нас в області останні років 5 її не крутять. Я навіть не кажу про російські, я кажу про російськомовні. Тобто пісню Артема Пивоварова чи Ірини Білик ви не почуєте російською мовою у нас на жодній радіостанції.