“Наступає момент, коли потрібно захищати своє”: історія бійця з Франківщини, якому ампутували ногу

Історію воїна опублікували на Facebook-сторінці медзакладу, пише Суспільне.

Ігор Козак навчався у Львові в економічному ліцеї та Інституті банківської справи за спеціальністю “економічна кібернетика”. Після навчання він приблизно сім років відвідував монастирі — католицький, греко-католицький та православний.

“Цікавили глибші пізнання, ніж просто почитати в книзі. Хотів пережити певний духовний досвід”, — каже військовий.

На початку великої війни Ігор Козак вступив у бригаду ТрО, яка нині воює на передовій.

“Там все дуже просто і примітивно: є ворог, ти й побратими. Туди стріляєш, тут тримаєш оборону. Наступає момент, коли потрібно захищати своє. І не треба шукати якихось глибоких смислів у війні. Їх там немає. Захищай своє і своїх”, — говорить Ігор.

На його думку, в Україні слід порушити питання про альтернативну службу для тих, хто боїться або не може воювати через релігійні переконання. Вони могли б копати окопи, зводити фортифікації та будувати заводи, додає боєць.

“Треба просто визнати: я боюся. Якщо людина скаже: я не йду тільки через це, то це ще можна зрозуміти. А якщо шукає відмазки — це вже не по-чоловічому. Але, щоб вирішувати певні проблеми, про них потрібно говорити. Є у нас інтелектуали, інтелігенція, вчені, академіки… Треба тут глибоких знань, психології й, можливо, вивчати досвід інших країн”, — розповідає Ігор Козак.

Після поранення воїн лікувався у Дніпрі та Запоріжжі, а в Івано-Франківську медики пересадили йому шкіру з однієї ділянки на іншу. Після медзакладів на сході країни в Ігоря Козака з’явилася ідея створювати військові госпіталі на заході.

“Я вважаю, що військові госпіталі мають будуватися тут, у нас, бо це — глибокий тил. Немає постійних обстрілів як на сході. Хлопці не повинні у Дніпрі чи в Запоріжжі лежати в коридорах тільки через те, що немає місця. Якщо є можливість людину стабілізувати, її потрібно відправляти сюди”, — говорить Ігор Козак.

Ця ідея виникла у бійця ще в реанімації. Завдяки Ігорю Калуська міська рада проголосувала за ініціативу створення військового госпіталю.

“Ми зараз втрачаємо кращих на війні. У нас буде покоління людей з обмеженими можливостями. Якщо в нас не буде тих, які зможуть те покоління забезпечувати, то буде дуже складно. Маємо також про це думати”, — каже боєць.

Ігор Козак говорить: українцям слід пам’ятати, що наш сусід — Росія.

“Є “ура-патріотизм”, а має бути гострий раціоналізм. Ми ж не тільки живемо в моменті, поки нам західні партнери допомагають. А що буде через 10-15 років, коли тієї допомоги не буде або пріоритети поміняються? Можливо, у нас при владі люди, які не до кінця вірять в Україну. Які думають, що вони “потусять”, пофотографуються на камеру і поїдуть собі в інші держави. А нам тут жити. Я, наприклад, не збираюся зі своєї держави виїжджати”, — говорить Ігор Козак.