А все через любов до жінки
У квітні цього року в Парижі почався суд над двома жителями села Стінка Бучацького району. На лаві підсудних опинилися тесть із зятем –Ігор та Іван. А звинувачують їх у вбивстві односельчанина Василя Штанграта. Це історія про злочин, любов, ревнощі, помсту.
До квартири не дійшов сорок метрів
29-річний Василь поїхав до Парижа в середині липня 2018-го року. Це були його перші закордонні заробітки. Два місяці він працював на будівництві, правда, нелегально. Та чоловік не нарікав, встиг передати якусь копійчину рідним у Стінку і навіть хотів, щоб до нього приїхали брати. Їх у Василя двоє, є ще й сестра. З рідними зідзвонювався часто. За день до зникнення розмовляв із сестрою Оксаною. Як каже мама, ніби у нього все було добре. Василеві земляки, з якими винаймав житло, згадують, що у вечір зникнення молодий чоловік повертався з роботи на метро. Зателефонував із дороги і попросив їх розігріти їжу. Сказав, що зайде до крамниці по хліб, але так і не повернувся. Камера зафіксувала Василя, як він купив хліб, узяв 15 євро здачі і вийшов з крамниці. До його помешкання залишалося якихось сорок метрів… Коли телефон Василя перестав відповідати, земляки кинулися шукати молодого чоловіка.
Можна тільки уявити, що у той час відчували його рідні за тисячі кілометрів від Парижа. До кого звернутися по допомогу? Василь же був нелегалом. Це значно ускладнило пошуки. Дуже допомогла українська громада Франції.
У Стінці ненька молилася, аби її дитину знайшли живою. Та менше як за місяць прийшла страшна звістка: Василя вбито. 2 жовтня парижанин, вигулюючи собаку, випадково побачив у парку понівечене тіло чоловіка, це за сім кілометрів від місця зникнення. Про страшну знахідку повідомив поліцію. Впізнати його було важко, робили експертизу ДНК. І вона показала: вбитий чоловік – українець Василь Штанграт.
– Діти щось перекладали з французької, як він помер. Але мені не говорили. Напевне, щось страшне. Бо на Василеві живого місця не було, це звіряче вбивство, – і через роки тремтить голос мами.
Василь ШТАНГРАТ
Поховали Василя в рідному селі 8 листопада. Коли передавали тіло сім’ї, французькі поліцейські пообіцяли розкрити злочин і покарати вбивць.
Завагітніла від коханого, поки чоловік був на заробітках
За підозрою у страшному злочині у Франції 28 січня наступного року були затримані двоє Василевих односельців – Ігор та Іван. Вони ніби спеціально подолали тисячі кілометрів, аби розправитися з молодим чоловіком. У селі кажуть – винне у всьому кохання.
– Мій Василь півтора року зустрічався з дівчиною з села, Тетяною. Хотів одружуватись, але її батьки були проти, – з болем згадує Ольга Штанграт. – Її тато – і є один із затриманих, Ігор. Вони самі знайшли доньці чоловіка – Івана, у них дитина народилася. Потім Іван з Ігорем поїхали на заробітки. І Василь з нею знову зійшовся. Хоч в нього вже й інші дівчата були, та бачила я, що не міг її забути. Чула, як вона сама йому дзвонила, надокучала. Він часом говорив, щоб оставила його у спокої, навіть якось телефон об стіну кинув. Але ввечері збирався і кудись ішов. А літом у 2018-му році якось сказав, що їде на заробітки. Я спитала, нащо то йому. Тоді Василь повідомив, що у них з Тетяною скоро дитина народиться, вона з чоловіком розлучиться, і вони житимуть разом.
Життя склалося інакше. Як Василь поїхав, у село із заробітків повернулися Ігор та Іван. Коли дізналися про вагітність Тетяни, сказати, що були злі – нічого не сказати. Вони дзвонили Василеві у Францію, погрожували. Це чули земляки, які з ним жили, адже чоловік вмикав гучний зв’язок. У хаті в Стінці Ігор та Іван поставили камери спостереження і поїхали із села. Згодом з’ясувалося, що 7 вересня вони прилетіли у Париж, а 8-го зник Василь…
– Вже коли ми знали, що мого сина вбили, вони приїжджали до села. До нас не приходили, люди переказували, говорили, що не винні у тому, – розказує пані Ольга.
Французькі поліцейські приїжджали у Бучач
24 жовтня 2018 року Тетяна народила сина, назвали Сашком. Василева мама дитини не бачила. У січні 2019-го вона з іншими своїми синами їздила до Парижа, посадила квіти на місці, де знайшли вбитою її дитину, поплакала. Також дала покази поліції. І вже за декілька тижнів затримали ймовірних убивць. Ігор та Іван якраз приїхали знову у Францію. Вони досі за ґратами.
Наприкінці того ж року до Бучача з Франції приїжджали комісарка, яка вела справу, її помічник та перекладач. Вони допитали Василевих братів та сестру, Тетяну та лікаря-гінеколога, яка вела її вагітність. Також взяли у Сашка зразки ДНК.
– Прийшла відповідь з Франції, що то син нашого Василя. Та я й без ДНК знала, що то мій внук, син був впевнений у цьому, – гірко каже мама. Вона й досі не бачила хлопчика. Тетяна не хоче спілкуватися з родиною Василя. Більше того, заявила, що той вдерся у хату через вікно і нібито її зґвалтував.
– Не знаю, нащо вона таке говорить… Нам адвокатка сказала, що вбивці щонайменше можуть отримати 25 років тюрми, а то й довічне. Такі у Франції закони, – каже Ольга Штанграт.
Цього року жінка отримала вже два повідомлення про судові засідання. Перше – 8 квітня, друге 15 травня. Вони приходили із запізненням на тиждень: суди відбувалися відповідно 1 квітня і 11 травня. Мама дуже хоче поїхати у Францію, коли оголошуватимуть вирок. Родина наразі відмовилася від послуг адвоката – немає чим платити. Підозрювані ж найняли захисника і добиваються, аби їх звільнили від покарання. Штанграти не бажають нікому зла. Лише хочуть, щоб за смерть Василя винні понесли покарання.
Популярні дописи:
Поділіться інформацією з іншими ↓↓↓