Пішки кілометрами бездоріжжя та горами – такі реалії роботи медиків швидкої допомоги, що працюють у гірських селах Івано-Франківщини.
Щодня на станцію швидкої допомоги в Надвірній надходить до 70-ти викликів, більшість з них – у гірські села, повідомляє “Суспільне Карпати”.
На один із викликів у селище Битків до будинку пацієнтки Марії Корж потрібно пройти через підвісний міст, а потім ще – пішки вузькою стежкою вгору.
Марія Корж скаржиться на погане самопочуття через високий тиск: “Були дуже сильні болі в голові. Якісь такі в’ялі були руки, ноги. Нічого не могла робити, якби то була не я і не моє тіло було”.
Через погані дороги медикам доводиться добиратися до місця, куди їхати максимум 20 хвилин, вдвічі довше.
“Якщо десь у гірській місцевості, то можемо й нести 100-200 метрів на ношах, бо автомобіль не всюди заїде. Якщо би були нормальні дороги, то ми б швидше доїжджали і допомагали б людині. Коли ти можеш добратися за 5-10 хвилин і транспортувати людину за 10 хвилин, то допомога надається вчасно і в повному обсязі. Якщо до людини добираєшся 45 хвилин-годину, то допомога може не знадобитися”, – розповідає лікар швидкої допомоги Олег Краснодемський.
Найбільша проблема, каже фельдшер швидкої допомоги Богдан Кипищук, – вчасно приїхати до людини на виклик. Найтяжче це робити, розповідає медик, взимку. Один із таких випадків був цієї зими у селі Соколовиця Надвірнянського району
“Не доїжджаючи сім кілометрів до місця виклику, нас підібрали люди повнопривідною машиною Нива. І ми нею уже поїхали до місця виклику, надали там допомогу. В жінки був інсульт, її потрібно було госпіталізовувати. Тоді вони по селі машину УАЗ. Жінку буквально на підлозі звозили вже до нашої машини бо інакшої можливості не було”, – пригадує Богдан Кипищук.
На станції швидкої допомоги у Надвірній працює три бригади медпрацівників. Кожен автомобіль обладнаний усім необхідним, аби надати невідкладну допомогу.
“Це в нас двофазний дефібрилятор, який використовується у випадку дефібриляції. Використовується цими ложками для пацієнтів з такою патологією. Є тут дитячі ложки, дорослі. Так само є у нас ШВЛ, який під’єднується до хворих заінтубованих. Тут у нас знаходяться всі знаряддя для іммобілізації (ред. -знерухомлення). Це плічники є для шийного відділу хребта”.
Також у медиків є пункт постійного базування у селі Зелена, який обслуговує чотири гірські села – Зелену, Максимець, Черник та Бистрицю.
За словами завідувачки станції Марії Омелян, недавно у селі Максимець був випадок, коли медики надавали допомогу породіллі високо в горах.
“На виклик поїхали два фельдшери. Піднімалися в гору десь 2-2,5 км. Прийшовши на місце виклику, фельдшеру стало зле. Мали забрати породіллю із дому, але фельдшер, вийшовши з нею, впав і на виклику помер. Інший фельдшер не розгубився, прийняв пологи на дому і тоді породіллю та новонароджену дитину знесли у низ”, – розповіла Марія Омелян.
Попри тяжкі умови праці, каже Марія Омелян, медики не звільняються, бо розуміють, що, їдучи на виклик і ризикуючи своїм життям, вони рятують чуже.
Популярні дописи:
Поділіться інформацією з іншими ↓↓↓